Релігійні війни у Франції: відмінності між версіями

В цей час адмірал Гаспар де Коліньї вирішив, що зовнішня загроза повина об'єднати обидві табори. деякий час в цьому його підтримував король Карл IX. Вони планували напасти на нідерланди, де на той час відбувалося повстання проти іспанії. Коліньї й король вважали здобути реванш за поразку в Італійських війнах та успіхом проти зовнішнього ворога об'єднати країну. Водночас Іспанія почала тиск на королеву [[Катерина Медічі|Катерину Медічі]] й католицьку партію щодо неможливості їх союзу з протестантами. До цього додалося впевненість Медічі та гізівГізів стосовно неможливості збройно протидіяти іспанцям. Тому вирішено було позбутися внутрішньої загрози для королівства — лідерів гугенотів. Для цього обрано привід весілля [[Маргарита Валуа|Маргарити Валуа]] та одного з лідерів гугенотів [[Генріх IV (король Франції])|Генріха Наваррського]]. У 1572 році відбувається Варфоломійська ніч — винищення гугенотів. Втім план Медічі та Гізів зазнав змін. після зниженя протестанських лідерів на чолі із Гаспаром де Коліньї низка католицьких вождів на чолі з старшиною Парижою розпочали різанину усіх гугенотів, які перебували у Парижі. вВ подальшому це ненавмисно перекинулося на інші міста Франції. вВ цілому вже відбувалосявідбувалася боротьба між провідними родародами у кожному місті, які лише прикривалися релігійними догмами.

Варфоломійська ніч стала приводом для початку '''Четвертої релігійної війни'''. зпочатку армія католиків на чолі із Генріхом Анжійським, майбутнім королем Генріхом III, розпочала облогу Ла-Рошелі, яка тривала до 1573 року. Зрештою невдачі католиків змусили укласти новий мир, який в цілому повторював попердні договори. УВодночас 1574–1576в рокахцей відбуласявиникає формується група аристократів, що виступала за прояв поміркованості з обох боків задля країни. Вони отримали назву '''П'ята релігійна війна'політики'''''. Їх очолили представники роду Монморансі, протеякі безмали наявногодуже успіхусильні якоїсьпозиції зяк у центральній Франції, так й на півдні — у Лангедоку. З ними вимушени були рахуватися лідери гугенотів і сторінкатоликів.

У 1574–1576 роках відбулася '''П'ята релігійна війна''', проте без наявного успіху якоїсь з сторін. У 1576 році король Генріх III з огляду на складне своє становище видав едикт щодо свободи віросповідування, окрім Парижу. Це викликало спротив католиків на чолі із [[Генріх I де Гіз|Генріхом де Гізом]] — '''Шосту релігійну війну'''. У 1577 році остаточно оформилася Католицька ліга, що ставила собі на мету знищення протестантів.

На деякий час ситуація у країні заспокоїлася. Втім вже у 1585 році розпочалася нова «Восьма релігійна війна» або «Війна трьох Генріхів» (Генріха III, генріхаГенріха де Гіза, Генріха Наваррського. В цей час війна релігійна все більше нагадує боротьбу за владу, за отримування французької корони. У 1587 році Генріх Наваррський здобув перемогу при КртреКуртре. Водночас збільшив звій вплив Генріх Гіз. У 1588 році проти короля повстав Париж, відбувся так званий день баррикад. Генріх Гіз здобув майже повну владу, ставши фактичним королем. За Генріха III стояла лише невелика кількість міст. в цей час відбулисязасідання Гекнеральних Штатів у Блуа. Тоді ж король надав наказ наказ вбити Генріха гіза та його брата кардинала. після цього від короля відійшли усі, коірм Генріха наваррського. Водночас вбивством Гіза Генріх III фактично допоміг наваррського, усунувши найбільш здібного й небезпечного супротивника. У 1589 році у передмісті Парижу — Сен-Клу — вбито самого Генріха III.

Після цього розпочинається боротьба Генріха наваррського за корону. До 1598 року він з перемінним успіхом воює проти католицької ліги на чолі із герцогом Майєнським, якого підтримувала Франція. Зрештою у 1594 році Наваррський входить до Парижу й коронується як Генріх IV. У 1598 році укладається Вервенський мир з іспанією та герцогом Меркером (останнім лідером католиків) у Бретані. Того ж року новий король під тиском колишніх своїх соратників-гугенотів видає Нантський едікт, що гарантував гугенотам 200 безпечних міст.

Втім це виявилося тимчасовою потсупкоюпоступкою з боку католиків. Поступово колишній лідер гугенотів Генріх IV Бурбон (Наварр) став підтримувати ктоликів, запросив єзуїтів. Цю справу продовжив його син Людовик XIII разом з кардиналом Рішельє, які знищили у 1620-х роках військовий вплив гугенотів на півдні.

Остаточний карйкрай поклав онук Генріха IV — Людовик XIV, який у 1685 році скасував Нантський едикт.