Тотем: відмінності між версіями

Низка дослідників вважає, що [[коза]] і [[вовк]] є [[тотем]]ними тваринами племен, з яких сформувався [[українці|український народ]]. Серед них&nbsp;— О. Знойко, В. Давидюк, Г. Лозко, [[Чепа Мирослав-Любомир Андрійович|М.-Л.&nbsp;А.&nbsp;Чепа]]. При цьому коза як тотем притаманна для переважної частини України від Київщини й Чернігівщини до Гуцульщини в Карпатських горах і Галичини, а ознаки вовка як тотема поширені на волинському Поліссі й частково чернігівському Поліссі.<ref>Лозко Г. Українське народознавство.&nbsp;— Тернопіль: Мандрівець, 2011.&nbsp;— 512 с. ISBN 978-966-634-565-6</ref><ref>Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору.&nbsp;— Луцьк: Волинська книга, 2007.&nbsp;— 324с. ISBN 978-966-361-217-1</ref><ref>Чепа М.-Л.&nbsp;А.&nbsp;Вовк&nbsp;— звір із вір і казок українських / Проблеми загальної та педагогічної психології, т. VII, в. 4. К., 2005.&nbsp;— С. 309–315. ISBN 966-7569-90-X.</ref>

Поширення символіки кози-тотема як символа врожаю серед інших античних народів Європи можна пояснити давністю існування цього культу з часів арійської спільності народів (за 1000 років до нашої ери). Це питання тісно пов'язане з питанням етногенезу [[українці|українського народу]] і загалом слов'ян, а також походженням індоєвропейської цивілізації (Г. Лозко, О. Знойко). Якщо коза була тотемом пастуших племен арійської доби, то не може бути й мови про запозичення слов'янами цього культу від греків чи римлян.

Тотемною твариною [[поляки|поляків]] також є коза: на свято Нового року вони, як і українці, водять козу. І обряд останнього снопа в них також називається «зривати козу».