Ведмідь бурий: відмінності між версіями

За часів середньовіччя у Західній Європі розвагою «водіння ведмедя» славились угорці.<ref>Полонська-Василенко Н. Історія України.&nbsp;— К.: Либідь, 1992.&nbsp;— Т.1.- 640с. ISBN 5-325-00300-3</ref> Тотем угорців спричинив те, що сусідній з ними народ [[серби|сербів]] називав їх і ведмедя майже однаково: сербською мовою ведмідь&nbsp;— це «мечак», а угорець&nbsp;— це «мачар».<ref>Сербско-русский и русско-сербский словарь. Сост. Гудков В. П., Иванович С.&nbsp;— М.: Русский язык&nbsp;— медиа, 2004. ISBN 5-9576-0128-4</ref> Обряд «водіння ведмедя» є не просто розвагою, а водінням тотема заради магічного прикликання добробуту. Це дає підстави дослідникам зробити висновок, що [[тотем]]ом більшості [[фіно-угорські народи|фіно-угорських народів]] був ведмідь. Той факт, що в росіян ведмідь є тотемною твариною,<ref>Лозко Г. Українське народознавство.&nbsp;— Тернопіль: Мандрівець, 2011.&nbsp;— 512 с. ISBN 978-966-634-565-6</ref> підтверджує дані археології про те, що основу російського народу складають саме фіно-угорські народи.<ref>Білінський В.&nbsp;Б.&nbsp;Країна Моксель, або Московія. Роман-дослідження.&nbsp;— К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. ISBN 978-966-355-016-9 Книга 1. —376 с. ISBN 978-966-355-017-6</ref>