Аудіокнига: відмінності між версіями

Перші аудіокнигі в Україні записувались в системі [[УТОСУтос|Українського товариства сліпих]]. Вже у [[1960-ті|1960-тих]] у бібліотеці УТОСУтос ім. Миколи Островського існувала велика колекція аудіокниг, яка протягом подальших 30 років перетворилася у унікальну, дуже велику аудіокнигозбірню.

Запис проводився на [[магнітофон]]ну стрічку, спочатку на [[Бобіна|бобінах]] (рулони), пізніше на [[Магнітофонна касета|касетах]] на низьких швидкостях. На рулоні записувалося дві доріжки, пізніше, з появою [[стерео]] магнітофонів, — на чотири. 1 повна доріжка дорівнювала 4 години. На касетах — 4 доріжки, 1 доріжка - 1 година. Магнітофони, що могли відтворювати такі записи, видавалися членам УТоС[[Утос]] і у вільному продажі не перебували.

За десятиліття свого існування, Будинок звукозапису та друку УТос[[Утос]] видав безліч аудіокнижок, записаних високими професіоналами дикторами [[Національна радіокомпанія України|українського радіо]], що становлять собою величезну цінність для культури України.

У [[1990-ті|90-тих]] фінансування Будинку звукозапису УТос[[Утос]] значно зменшиллося, що примусило керівництво установи залучати до озвучування літератури непрофесійних дикторів, і якість начитування аудіокниг значно погіршилася.