Адрієн де Ноайль: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Адрієн де Ноайль | місце_проживання = | інші_імена ... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 31:
}}
'''Адрієн-Мориц де Ноайль''' (*''Adrien Maurice de Noailles'', [[29 вересня]] [[1678]] —†[[24 червня]] [[1766]]) — французький [[аристократ]], 3-й [[герцог]] Ноайль, державний та політичний діяч.
== Життєпис ==
Походив із впливової аристократичної родини. Син Анн-Жюля де Ноайля, 2-го герцога Ноайля, маршала Франції. У 1682 році стає губернатором русільйона замість свого батька, а у 1698 року — губернатором Беррі. на цій посаді залишався до 1715 року.
Свою військову кар'єру розпочав під командуванням батька під час Війни за іспанську спадщину. Незабаром стає капітаном 1 полку гвардійців. У 1702 році за свою хоробрість під час військових дій в Іспанії отримує звання бригадира та стає кавалером ордену Золотого Руна, у 1704 році — генерал-майора, у 1706 році — генерал-лейтенанта. У 1709 році захоплює Фігерас. У 1710 році на чолі армії захопив м. Жерону. У 1711 році король [[Філіп V Анжуйський|Філіп V]] надав Ноайлю титул іспанського гранда 1-го класу.
У 1715 році обіймав посаду міністра фінансів за регентства Філіпа Орлеанського. Завдяки рішучим діям Ноайля королівство уникло банкрутства, було встановлено фінансовий контроль за державними витратами, покращилися фінанси, що перебували у занепаді внаслідок війни. Втім Ноайль вступив у конфлікт з фаворитом регента Джоном Лоу й у 1718 році пішов у відставку.
Після завершення регентства повертається на службу до короля Людовика XV, де очолює судову палату, що розслідувала фінансові зловживання. У 1724 році король робить Ноайля кавалером ордену Святого Духа.
З 1733 році повертається до амрії, де бере участь у війні за польську спадщину під головуванням Жака Фіцджеймса, маршала Бервіка. Добре зумів проявити себе під час рейнської кампанії. За взяття у 1734 році Філіпсбурга отримує звання маршала. згодом займає Еттінген та Вормс.
Під час Війни за австрійську спадщину у 1743 році очолив французьку армію у Німеччині. Тут 27 червня 1743 року у битві при деттінгені зазнав поразки від авнглійської армії [[Георг II (король Великої Британії)|Георга II]]. після цього на деякий час віддаляється від військових справ. замість цього отримує посаду державного міністра, на якій займається покращенням фінансів.
У 1744 році призначаєтсья державним секретарем з іноземних справ. Під час своє каденції намагався замиритися з австрією, але марно. Того ж року повернувся до військ, де змусив ворогів відступити з Ельзасу.
У 1746 році знову займається дипломатичними відносинами, багато зробив щодо налагодження союзу з Іспанією. Після цього був членов королівської ради до 28 березня 1756 року, коли Ноайль пішов у відставку через свій вік. Помер у Парижі [[24 червня]] [[1766]] року.
== Родина ==
Дружина — Франсуаза Емабль д'Обіньє (1684–1739)
Діти:
* Франсуаза Аделаїда (1704–1776)
* Емабль Габріела (1706–1771), дружина герцога Оноре-Армана де Віллара
* Марія Луїза (1710–1762)
* Луїс (1713–1793), 4-й герцог Ноайль, герцог Еян, маршал Франції
* Пилип (1715–1794), герцог Муши, герцог де Пуа, маршал Франції
* Марі Ганна Франсуаза (1719–1793)
== Джерела ==
* Françoise Bayard, Joël Felix, Philippe Hamon: Dictionnaire des surintendants et contrôleurs généraux des finances. Comité pour l'Histoire Économique et Financière de la France, Paris 2000, ISBN 2-11-090091-1.
* Die kleine Enzyklopädie, Encyclios-Verlag, Zürich, 1950, Band 2, Seite 259
* Jean de Viguerie, Histoire et dictionnaire du temps des Lumières. 1715–1789, Paris, Robert Laffont, coll. Bouquins, 2003 — ISBN 978-2-221-04810-8
{{commons|Category:Adrien Maurice de Noailles|Адрієн де Ноайль}}
[[Категорія:Народились 29 вересня]]
[[Категорія:Народились 1678]]
[[Категорія:Померли 24 червня]]
[[Категорія:Померли 1766]]
| |||