Марія Софія Дольницька: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м оцифрування дат в картці особи |
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
||
Рядок 34:
== Знову у Відні ==
На початку 1925 р. Марія Дольницька повернулася до Відня, оселилася у свого батька, відновила коло своїх мистецьких знайомств і з запалом узялася до праці. Тут вона остаточно вирішила, що буде займатися виключно емаллю, знайшла відповідну майстерню в центрі Відня, почала виставляти свої твори на постійній виставці в “Новій Галереї”. Власником “Нової Галереї” був
Твори Марії Дольницької почали з'являтися на мистецьких виставках Австрії, Німеччини, Італії, Голландії, Швейцарії, Швеції, Північної Америки. Їх відзначали й купували як окремі особи, так і музеї. Праці Дольницької привернули увагу мистецтвознавців і у рідному Львові: “...емалеві ікони Дольницької викликали справжню сензацію. Це бо знайшовся мистець, який відновив старі мистецькі традиції княжої та гетьманської доби, коли на Україні були створені в емалевій техніці твори високої мистецької вартости. Захоплені іконами Дольницької, львівські любителі мистецтв замовляли в неї також емаль для себе…” <br />
1931 р. Марійка вступила до новозаснованої [[Асоціація_незалежних_українських_митців|Асоціації незалежних українських митців (АНУМ)]] у Львові, стала активно брати участь у житті, дописувати до журналу “Мистецтво” (що видавався АНУМ), листувалася з [[Павло_Ковжун|Павлом Коржуном]], [[Ярослава_Музика|Ярославою Музикою]], Іваном Іванцем. 1935 р., після 24 літ перебування за кордоном, Марія Дольницька приїхала на два місяці до Галичини.
| |||