Правореалізація: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 1:
== Правореалізація ==
=== Принципи правореалізації ===
1. Законність — неухильне дотримання державними органами та посадовими особами закону в процесі реалізації норм права.
Цей принцип передбачає такі основні моменти:
* прийняття рішення повинно здійснюватись правозастосовуючими органами чи посадовими особами у межах тих повноважень, які закріплені для них у законі (підвідомчість, підсудність справ);
* прийняття рішення відповідно до процедури, встановленої законом;
* прийняття рішень з дотриманням певної форми (ухвала, вирок, рішення, указ, наказ тощо);
* правильна юридична кваліфікація та застосування саме тієї норми, яка необхідна у даному випадку;
* винесення рішення у суворій відповідності приписам диспозиції чи санкції правової норми.
2. Обґрунтованість — прийняття рішення передбачає ретельне вивчення матеріалів справи; логічний аналіз доказів, перевірка достовірності юридичних фактів.
3. Доцільність — у правозастосовному акті повинен знайти відображення найбільш оптимальний та ефективний варіант реалізації правових вимог. (Наприклад: вирок не може бути надто суворим, чи м'яким, при його прийнятті повинно визначатись тяжкість заподіяного, ступінь вини, обставини, що пом'якшують чи погіршують становище обвинуваченого.)
4. Принцип соціальної справедливості — діяльність державних органів чи посадових осіб повинна базуватись на врахуванні інтересів суспільства в цілому, а не врахування становища чи рангу окремої особи чи групи осіб.
== Типи реалізації норм права ==
# '''безпосередня реалізація''', коли суб`єкти права самостійно, без зовнішнього втручання чи допомоги втілюють правила, передбачені нормами права, у своїй поведінці, здійснюють суб`єктивні права та виконують юридичні обо`язки (наприклад, здійснюють права власності або виконують обов`язок попередити учасників дорожнього руху про зупинку транспортного засабоу) Таким чином реалізується переважна більшість норм права;
| |||