|
|combatant1=[[Файл:Herb Rzeczpospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg|center|40px]]<div style='text-align: center;'>[[Річ Посполита]]</div>
|combatant2=[[Файл:Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg|center|40px]]<div style='text-align: center;'>[[Військо Запорозьке]]</div>
|commander1= [[Анджей Фірлей (сенатор)|Анджей Фірлей]]
|commander2=[[Іван Донець|Іван Донець]]
|strength1=
== Хід бою ==
В травні 1649 року недалеко від [[Острог|Острога]]а відбувався збір польських військ під керівництвом [[реґіментар|реґіментаря]],я - виконуючого обов'язки коронного гетьмана Анджея Фірлея. 22 травня сенатська рада вирішила дислокувати коронний табір між [[Старокостянтинів|Старокостянтиновом]] і річкою [[Горинь (річка)|Горинню]], надавши Анджею Фірлею право діяти на власний розсуд. Розпочав мобілізацію військ і [[Богдан Хмельницький]]. Збір козацьких військ планувався під Старокостянтиновом. 22-29 травня коронне військо перебувало в [[Межиріч (Острозький район)|Межирічах]]. В той же час, виконуючи наказ Хмельницького, з [[Любар|Любартова]] до переправи через Горинь під [[Заслав]]ом вирушили два полки народного ополчення під керівництвом [[Іван Донець|Івана Донця]]. Отримавши звістку про наближення козацького загону до Заслава, 31 травня Анджей Фірлей перейшов Горинь і, розташував свій табір поблизу Заслава.<br />
Коронні підрозділи А. Суходольського, збираючи відомості про козацькі загони, несподівано для себе зіткнулись з ''"великими силами"'' козаків на чолі із [[Іван Донець|Іваном Донцем]] та [[Михайло Таборенко|М.Михайлом Таборенком]], які прямували до Заслава для захоплення переправи через Горинь. Коронний полк (500 осіб) не зумів перемогти ''"два сильні полки"'' козаків. Після першої сутички Анджей Фірлей надіслав на підкріплення 8 корогов, 800 драгунів, кілька сотень челяді та 2 гармати.<br />
Наступ коронного війська, супроводжуваний пострілами з гармат, натиском кінних драгунів та запеклою рукопашною атакою, змусив козаків відійти до [[Сульжин|Сульжинців]]ців (1 червня). Більшість козаків увійшла в місто; ізамкнулись, замкнувшись там, обороняласьоборонялись. Після повернення поляків до основного табору під Заславом, козацькі загони вийшли з міста і попрямували до Любартова.<br />
Допитуючи полонених, поляки дізналися, що козацькі загони виконували завдання Війська Запорозького: ''"всіма силами стерегти переправу через Горинь".''
Перша належить [[Самуель Твардовський|Самуелю Твардовському]]; сестра козацього ватажка [[Іван Донець|Івана Донця]], оборонця міста, перед січею завжди [[ворожба|ворожила]], віщувала козакам майбутнє. Нібито перед ''Заславською битвою'' вона попередила козаків про неминучу поразку. Неслухняні козаки програли битву, відьму-сестру разом з іще однією відьмою заарештували. Другу відьму звали Солоха, буцім вона була особистою відьмою самого [[гетьман]]а [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]], захищала його від зурочення і зачарування. Обох відьом стратили, відрубавши голови.
Автор другої версії [[Мартин Кучваревич]] оповідає, що сестра Івана Донця дійсно була відьмою; щоразу перед побоєм виїжджала на [[герць]] і те, як завершувався її поєдинок, передвіщало кінець цілої битви. Перед ''Заславською битвою'' стала до герцю, але зазнала поразки; тому кричала братові, щоб тікав. Після цього сама вона загинула. Козаки, справді, програли битву, покинули [[Заслав]], прихопивши іншу відьму. Коли до міста ввійшло коронне військо, виявилося, що там залишилася ще одна відьмаСолоха - Солоха, особиста відьма гетьмана Б.Хмельницького, помічниця, коханка, допомагала йому [[Битва під Пилявцями|під Пилявцями]]. Відьму спочатку катували, під час [[тортури|тортур]] вона нібито весь час засинала, а потім спалили.
== Джерела ==
* Samuel ''S.Twardowski.'' Wojna domowa z Kozaki i Tatary, Moskwą, potym Szwedami, i z Węgry, przez lat dwadziescie, za parowania nayjasnieyszego Jana Kazimierza, krola Polskiego tocząca się (Kalist 1681), s, 49.{{lang-pl|}}
* Іван ''І.Франко.'' Зібрання творів у 50 томах.- ТК., 311981. КиївТ. 198131. с. 251-252.
* Катерина ''К.Диса.'' Історія з відьмами. Суди про чари у українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століття. Київ 2008. с. 114-115. ISBN 966-8978-19-6
* Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. - Том 2К., Київ, 2008. Том 2.<br />
* Ярошинський ''О.БЯрошинський.'' Волинь у роки Української національної революції середини XVII ст. - КиївК., 2005.
{{Ізяслав}}
|
