Калігула: відмінності між версіями

Гай був третім з шести дітей [[Германік|Германіка]]а та [[Агріппіна Старша|Агріппіни Старшої]]. Коли він був дитиною, батько брав його з собою у свої славетні германські кампанії, де Гай носив дитячі чобітки на зразок армійських [[Каліги|каліг]]. Через це згодом за ним і закріпилося прізвисько "«Калігула"», що означає «чобіток» ({{lang-la|caligula}} - — зменшене від caliga), яке йому не подобалося. Через погіршення відносин між його матір'ю та його двоюрідним дідом [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберієм]] після загадкової смерті Германіка, Гай був посланий жити спочатку у своєї прапрабабки Лівії, а після її смерті - — у бабки Антонії. Після того, як [[префект]] преторія [[Луцій Еллій Сеян|Сеян]] зійшов з політичної арени, Гай за вказівкою Тиберія став жити на його віллі на [[Капрі]] аж до початку свого правління.

На початку свого правління Гай демонстрував праведність. Цілком несподівано він відплив на Пандатарію і Понцію, до місць вигнання своєї матері Агріппіни та брата Нерона. Він перевіз їх прах до Риму і поховав їх з усіма почестями в [[мавзолей|мавзолеї]] [[Октавіан Август|Августа]].

Певно, щоб розвіяти плітки, Гай віддав шану померлому Тиберію, виплатив [[Преторіанська гвардія|преторіанцям]] 2 тис. [[сестерцій|сестерціїв]] і, відшкодувавши збитки, завдані імперською податковою системою, знизив власне податки та виплатив борги минулих [[Римські імператори|імператорів]]. Було відмінено закон про ображення величності (lex de maiestate) та проведена політична [[амністія]]. Однак через 8 місяців Калігула несподівано на щось захворів (можливо, на [[енцефаліт]], за [[Гай Светоній Транквілл|Светонієм]]  — на [[Епілепсія|епілепсію]], яка викликала органічне ураження мозку; за іншою версією, то далися взнаки психічні переживання дитинства). Після одужання поведінка Гая кардинально змінилася, хоча є думка, що деякі першоджерела (головним чином, [[Гай Светоній Транквілл|Светоній]] і [[Публій Корнелій Тацит|Тацит]], що полюбляли плітки та придворні інтриги) перебільшували ситуацію.

Швидко прийшло протвереження, коли за короткий термін були розтрачені усі накопичені Тиберієм резерви державної казни. Династичний елемент почав демонструватися відкрито  — на монетах з'явилися сестри принцепса Друзілла, Лівілла і Агріппіна з рогом достатку, чашею та рулевим веслом, тобто з атрибутами богинь [[Керера|родючості]], [[Конкордія|згоди]] та [[Фортуна|фортуни]]. Бабка Калігули Антонія отримала не тільки титул Augusta, але їй, як і трьом сестрам принцепса, було передано почесні права [[Весталки|весталок]], їх імена внесли в обітниці та імператорську клятву.

В [[38]] р. Калігула примусив скоїти [[самогубство]] спочатку Макрона, потім батька своєї першої дружини [[Марк Юній Силан|Марка Юнія Силана]], а пізніше стратив Гемелла через нібито підозріле відношення до цезаря (на одному з бенкетів Калігула стверджував, що від Гемелла пахло ліками-протиотрутою). Через два роки був страчений кузен Калігули Птолемей, римський правитель [[Мавретанія (римська провінція)|Мавретанії]], через те, що він став носити імператорську прерогативу  — [[пурпур]]овий плащ.

Можливо, вирішивши продовжити справу батька, Калігула, попри те, що дізнався про [[заколот]] [[Гней Корнелій Лентул Гетулік|Гетуліка]], організував германський похід. Напередодні, в [[39]], для підкріплення було створено новий [[легіон]] XV Primigenia, до [[Кіннота|кінноти]] були додані союзні [[батави]], і вже восени Калігула із своїми сестрами Юлією Агріппіною та Юлією Лівіллою, особистою охороною та двома легіонами перейшов [[Альпи]] та досяг Середнього [[Рейн|Рейну]]у, де поблизу сучасного міста [[Вісбаден]] почалися воєнні дії. Взимку [[39]]/[[40]] р. був побудований форт, який отримав назву Преторій Агріппіни (зараз [[Валькенбург]]). Трохи пізніше Калігула під час своєї подорожі в [[Ліон|Луґдунум]] відвідав воєнну базу Фекціон (Вехтен); особиста його присутність там доведена знахідками вина з імператорських [[льох]]ів. Припускають, що в цей час Калігула використовував неофіційні титули Castorum Filius ("«Син табору"») та Pater Exercituum ("«Батько війська"»).

На Нижньому [[Рейн|Рейні]]і було побудовано новий форт, Лауріум, який Калігула використовував для похода проти [[Хавкі|хавків]], під час якого воєначальник [[Публій Габіній Секунд]] зумів відвоювати [[штандарт]] одного з [[Легіон|легіонів]], розгромлених в [[Тевтобурзький ліс|Тевтобурзькому лісі]]. У тому ж році було взято в полон декілька [[Хатти|хаттів]] та затверджена нова нагорода corona exploratoria. Тим не менш, хоча, за словами [[Філон Олександрійський|Філона]], [[іудеї]] зробили [[жертвоприношення]] заради успішного завершення кампанії, першоджерела кажуть, що швидкоплинна кампанія на східному березі [[Рейн|Рейна]]а призвела до пату. В 40 р. в Нижній Германії було розпочато будівництво довгого ланцюга [[Лімес|лімеса]], продовжене в [[47]] р. [[Гней Доміцій Корбулон|Корбулоном]].

У лютому-березні [[40]] р. Калігула почав готуватися до походу в [[Римська Британія|Британію]]. За різними оцінками, було зібрано від 200 до 250 тис. солдат. Однак війська, досягнувши узбережжя [[Ла-Манш|Ла-Маншу]]у, зупинились, [[Облогова машина|облогові]] та [[Метальна машина|метальні]] машини були встановлені вздовж берега  — розпорядившись віддати бойовий сигнал, Калігула чомусь наказав легіонерам збирати у шоломи [[мушля|мушлі]] та в туніки - — черепашки як "«дарунок океану"». Однак ця версія оспорюється, бо слово concha, яке Калігула вжив у наказі збирати мушлі, означало також невеликі легкі судна, з чого припускається що:

Як би то не було, кампанія не продовжилася і була проведена вже [[Клавдій|Клавдієм]]. Однак при дворі Калігули знайшов притулок [[Адмін]], син вождя [[Катувеллани|катувелланів]] [[Кунобелін|Кунобеліна]]а, вигнаний з [[Римська Британія|Британії]] за свої проримські погляди. Калігула тим часом у властивий йому манері за невдалий заколот стратив [[Гней Корнелій Лентул Гетулік|Гетуліка]] та свого шурина [[Марк Емілій Лепід|Марка Емілія Лепіда]], а двох своїх виживших сестер відправив у вигнання. Однак з Друзіллою він зберігав найтепліші відносини, вимагав для неї божих почестей і нібито навіть здійснив з нею [[інцест]]. Смерть Друзілли 10 червня 38 р. була для Гая великою трагедією. Він склав [[некролог]], який читав Лепід, і поїхав на свою віллу в Альбі, а потім - — в [[Кампанія|Кампанію]] та [[Сицилія (область)|Сицилію]], відпустивши волосся і бороду на знак жалоби (iustitium). По закінченні жалоби почалися приготування до святкування річниці першого консульства Калігули.

Окрім невдалого заколоту [[Гней Корнелій Лентул Гетулік|Гетуліка]] та [[Марк Емілій Лепід|Лепіда]], проти Калігули були скоєні заколоти Макрона та Гемелла, Секста Папінія та Аніція Церіала, Бетілієна Басса та Бетілієна Капітона, але вони також були викриті. В опозиції до Калігули були також філософи [[Юлій Кан]] і [[Юлій Грецин]]. Калігулі стало цілковито ясно, що опозиція [[Сенат|сенату]] принципова, і він не робив більше спроб з ним примиритися. Після викриття заколоту, кажуть, він перед [[Сенат|сенатом]] вдарив по своєму [[Меч|мечу]] і вигукнув: «Я прийду, прийду, і він зі мною разом». Через все це [[вільновідпущенник]] Калігули Протоген став носити поряд з ним дві книжки, що називалися «[[Меч]]» і «[[Кинджал]]», куди заносилися ті, що підлягали страті.

Попри це, нову спробу зробили [[Кассій Херея]], Анній Вініціан та сенатори Публій Ноній Аспренат і Луцій Норбан Бальб. Дату вбивства було призначено на [[Палатинські ігри]], [[17 січня]] [[41]] р. Однак остерігалися одного з охоронців Калігули, сильного та брутального германця, і того, що під час ігор Калігула міг поїхати до [[Александрія|Олександрії]]. Однак Гай з'явився на церемоніях і вранці ввійшов до забитого народом театру, де показували п'єси [[Катулл|Катулла]]а. Оскільки Калігула мав звичку в середині дня відправлятися в лазню та на другий сніданок, заколотники планували напасти на нього в одному з вузьких переходів. Однак Гай в цей день вирішив залишитися. Вініціан спробував попередити Херею, що нагоду втрачено, але Гай притримав край його [[Тога|тоги]] і дружнім тоном спитав, куди він іде, і Вініціан сів. Аспренат, не витримавши, став радити йому залишити театр. Коли нарешті Гай зі своїм оточенням став виходити, дядько Калігули, Клавдій, [[Марк Вініцій]] та [[Валерій Азіатик]] приготувалися. Калігула йшов зі своїм другом Павлом Аррунцієм і раптово вирішив зрізати шлях до лазень. По дорозі Гай зупинився, щоб побалакати з молоддю, і за цей час заколотники встигли переміститися. Херея спитав у нього традиційний вульгарний пароль, яким Гай жартував над ним, і почув звичну уїдливу відповідь, що було умовним сигналом (за іншою версією Гай промовив «Юпітер», на що Херея відповів «accipe ratum»  — «отримуй своє»). Гай отримав несильний удар між шиєю та плечами і спробував втекти, але один із заколотників, Сабін, наніс йому другий. Заколотники оточили Гая, і Херея викрикнув Сабіну формулу, що традиційно використовувалася при [[Жертвоприношення|жертвоприношенні]] - — «hoc age», після чого Сабін наніс черговий удар у груди. Після того, як один з кинджалів потрапив у щелепу, заколотники нанесли ще низку ударів вже мертвому тілу.

Пізніше Агриппа переніс тіло Гая в [[Ламієві сади]] - — імператорську власність на [[Есквілін|Есквіліні]]і, за околицями [[Рим|Риму]]у, де труп було кремовано, а прах помістили у тимчасову могилу. Казали, що [[привид]] Калігули вештався якийсь час [[Ламієві сади|Ламієвими садами]], поки тіло не було належним чином поховане.

* [[Інцитат]]  — улюблений кінь Калігули, римський сенатор.

* Ф.  Ф.  Зелинский «Римская империя»