Калігула: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) |
доповнення, вікіфікація |
||
Рядок 31:
== Ранні роки ==
Гай був третім з шести дітей [[Германік
В 33 р. Калігула одружується на [[Юнія Клавділла|Юнії Клавділлі]], весілля пройшло в [[Анціо|Анції]]. Але при пологах померли і дитина, і сама Юнія. Казали, що новий префект преторія Макрон натомість запропонував Гаю свою дружину, Еннію Фрасіллу. [[Філон]] погоджується з цією версією, [[Гай Светоній Транквілл|Светоній]] каже, що Гай звабив її.
Рядок 41:
Перед своєю смертю Тиберій оголосив Калігулу і сина Друза Молодшого, [[Тиберій Гемелл|Тиберія Гемелла]], рівноправними спадкоємцями, але зазначив, що змінити його повинен Калігула, хоча, за Філоном, знав, що він ненадійний. Попри те, що Калігула не розбирався в адміністративному управлінні, незабаром пішли чутки, що він чи задушив, чи втопив, чи отруїв Тиберія, хоча той помер природною смертю. За іншими джерелами, Тиберія задушив Макрон. До Риму Калігула прибув [[28 березня]] і отримав від [[Сенат|сената]] скасований Тиберієм титул [[август]]а. Використавши підтримку Макрона, він домігся отримання титулу [[Принцепс|принцепса]].
На початку свого правління Гай демонстрував праведність. Цілком несподівано він відплив на Пандатарію і Понцію, до місць вигнання своєї матері Агріппіни та брата Нерона. Він перевіз їх прах до Риму і поховав їх з усіма почестями в [[мавзолей|мавзолеї]] [[Октавіан Август|Августа]].
Певно, щоб розвіяти плітки, Гай віддав шану померлому Тиберію, виплатив [[Преторіанська гвардія|преторіанцям]] 2 тис. [[сестерцій|сестерціїв]] і, відшкодувавши збитки, завдані імперською податковою системою, знизив власне податки та виплатив борги минулих [[Римські імператори|імператорів]]. Було відмінено закон про ображення величності (lex de maiestate) та проведена політична [[амністія]]. Однак через 8 місяців Калігула несподівано на щось захворів (можливо, на [[енцефаліт]], за [[Гай Светоній Транквілл|Светонієм]]
Швидко прийшло протвереження, коли за короткий термін були розтрачені усі накопичені Тиберієм резерви державної казни. Династичний елемент почав демонструватися відкрито
В [[38]] р. Калігула примусив скоїти [[самогубство]] спочатку Макрона, потім батька своєї першої дружини [[Марк Юній Силан|Марка Юнія Силана]], а пізніше стратив Гемелла через нібито підозріле відношення до цезаря (на одному з бенкетів Калігула стверджував, що від Гемелла пахло ліками-протиотрутою). Через два роки був страчений кузен Калігули Птолемей, римський правитель [[Мавретанія (римська провінція)|Мавретанії]], через те, що він став носити імператорську прерогативу
В Римі Калігула почав будувати [[Акведук|акведуки]] [[Aqua Claudia]] та [[Anio Novus]]. Для поліпшення постачання зерна, через яке за часів Тиберія спалахували повстання, була поліпшена гавань в [[Регія|Регії]].
Рядок 53:
== Кампанії ==
Можливо, вирішивши продовжити справу батька, Калігула, попри те, що дізнався про [[заколот]] [[Гней Корнелій Лентул Гетулік|Гетуліка]], організував германський похід. Напередодні, в [[39]], для підкріплення було створено новий [[легіон]] XV Primigenia, до [[Кіннота|кінноти]] були додані союзні [[батави]], і вже восени Калігула із своїми сестрами Юлією Агріппіною та Юлією Лівіллою, особистою охороною та двома легіонами перейшов [[Альпи]] та досяг Середнього [[Рейн
На Нижньому [[Рейн
У лютому-березні [[40]] р. Калігула почав готуватися до походу в [[Римська Британія|Британію]]. За різними оцінками, було зібрано від 200 до 250 тис. солдат. Однак війська, досягнувши узбережжя [[Ла-Манш
* війська повинні були приготуватися до переправи (з чого, в свою чергу, випливає, що [[Облогова машина|облогові]] та [[Метальна машина|метальні]] машини, які були розміщені вздовж берега, були насправді корабельними);
* потрібно було битися з суднами [[Брити|бриттів]]. Непрямо цю версію підкріплюють ствердженням [[Гай Светоній Транквілл|Светонія]] (Cal., 47).
Як би то не було, кампанія не продовжилася і була проведена вже [[Клавдій|Клавдієм]]. Однак при дворі Калігули знайшов притулок [[Адмін]], син вождя [[Катувеллани|катувелланів]] [[Кунобелін
На Сході, будучи пов'язаним дружніми узами с царями [[Елліністична Греція|елліністичних держав]], Калігула повернувся до форми непрямого управління. На [[Балканський півострів|Балканах]], в [[Мала Азія|Малій Азії]], [[Сирія|Сирії]] та [[Палестина|Палестині]] для його друзів були створені ефемерні [[Маріонеткова держава|маріонеткові держави]]. Три сина Котіса отримали [[Фракія|Фракію]], [[Мала Вірменія|Малу Вірменію]] та [[Понт (Мала Азія)|Понт]], [[Антіох Комагенський]] отримав трон на своїй батьківщині, [[Ірод Агріппа]], онук [[Ірод І Великий|Ірода Великого]], отримав титул царя і дві старі [[Юдея|юдейські тетрархії]].
Рядок 67:
== Заколоти та вбивство ==
Окрім невдалого заколоту [[Гней Корнелій Лентул Гетулік|Гетуліка]] та [[Марк Емілій Лепід|Лепіда]], проти Калігули були скоєні заколоти Макрона та Гемелла, Секста Папінія та Аніція Церіала, Бетілієна Басса та Бетілієна Капітона, але вони також були викриті. В опозиції до Калігули були також філософи [[Юлій Кан]] і [[Юлій Грецин]]. Калігулі стало цілковито ясно, що опозиція [[Сенат|сенату]] принципова, і він не робив більше спроб з ним примиритися. Після викриття заколоту, кажуть, він перед [[Сенат|сенатом]] вдарив по своєму [[Меч|мечу]] і вигукнув: «Я прийду, прийду, і він зі мною разом». Через все це [[вільновідпущенник]] Калігули Протоген став носити поряд з ним дві книжки, що називалися «[[Меч]]» і «[[Кинджал]]», куди заносилися ті, що підлягали страті.
Попри це, нову спробу зробили [[Кассій Херея]], Анній Вініціан та сенатори Публій Ноній Аспренат і Луцій Норбан Бальб. Дату вбивства було призначено на [[Палатинські ігри]], [[17 січня]] [[41]] р. Однак остерігалися одного з охоронців Калігули, сильного та брутального германця, і того, що під час ігор Калігула міг поїхати до [[Александрія|Олександрії]]. Однак Гай з'явився на церемоніях і вранці ввійшов до забитого народом театру, де показували п'єси [[Катулл
Пізніше Агриппа переніс тіло Гая в [[Ламієві сади]]
== Посилання ==
Рядок 78:
== Першоджерела ==
* [[Гай Светоній Транквілл]]. «[[Життя дванадцяти цезарів]]»
* [[Діон Кассій]]. [http://kuprienko.info/istoriya-kesarey-knigi-lvii-lxiii-istorii-rimlyan-diona-kassiya-kokkeyyana/ Історія кесарів. Книги LVII-LXIII «Історії римлян»] / Предмова, переклад з англійської, коментарі В. М. Талаха; під ред. В. М. Талаха і С. А. Купрієнко. — Київ, 2013. — 239 с. — ISBN 978-617-7085-02-6.
== Див. також ==
* [[Інцитат]]
== Література ==
* Ф.
* A. A. Barrett. «Caligula: The Corruption of Power»
* P. Bicknell. «The Emperor Gaius' Military Activities in A.D. 70»
|