Радуль: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
|||
Рядок 42:
== Історія ==
Маєтність бояр Любецького староства Зарецьких (Зарецьких-Зенковичів). Отримав підтвердження на володіння 1568 р. від короля Сигізмунда ІІ Августа, але появу села слід віднести до XIV – XV ст., про що свідчать знахідки керамічного матеріалу другої половини
Наявний ще один Зарецький "острів", що знаходився не правому березі Дніпра, а на схід від сучасного селища.
Володільці: шляхтичі Зарецькі (1568 р.), Зенько Семенович Нахиба (1616 р.), Зеньковичі-Зарецькі (1636 р.), Полуботки (1708 р.), Милорадовичі (кінець XVIII ст.).
Хоча і вважається, що володіння Радулем Полуботками закінчилось фактично уже до 20-х рр. XVIII ст., у 1730 р. брати Яків та Андрій Полуботки володіли у Радулі 12 дворами, причому саме село вони називали слобідкою, осадженою Павлом Полуботком на “купованих землях”. Практика “заснування” слобідок широко використовувалась протягом усього
У 20-і рр. XVIII ст. Радуль як і інші старообрядницькі поселення у Стародубському і Чернігівському полках були вилучені з-під юрисдикції місцевої козацької старшини (хоча свої маєтності вона й зберегла) і підпорядковані Київській губернській канцелярії. Для безпосереднього управління слободами, у т.ч. й Радулем була створена спеціальна контора "описных Государевых малороссийских раскольнических слобод" на чолі з своїм бурмістром, яка містилась у Климовій. Претензії ж Милорадовичів виявлялись у багаторічних судових тяганинах з мешканцями Радуля, які, закінчились для них безрезультатно.
| |||