Вікіпедія

Трохимчук Степан Климентійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Othernames|Трохимчук}}
'''Трохимчук Степан Клементійович''' ([[псевдо]]: «Недоля») ({{н}} [[1909]], с. [[Тучин]], тепер [[Гощанський район]], [[Рівненська область]]<ref name="Боротьба УПА">Олександр Денищук «Боротьба УПА проти німецьких окупантів», Т.1 «Волинь», 2008</ref>&nbsp;— † {{дс|4|1|1945}}[[4 січня]] [[1945]], [[Рівне]])&nbsp;— сотенний [[УПА]], який взяв собі псевдо «Недоля».
 
== Бойовий шлях ==
Рядок 13:
24 березня 1943 року сотня «Недолі» вкупі з сотнями «[[Сотня Жука|Жука]]» (сотенний [[Бричко Йосип]]), «[[Сотня Очмани|Очмани]]» (сотенний [[Шевчук Дмитро Несторович]]) та «[[Сотня Клена|Клена]]» (сотенний [[Новак Григорій Онисимович]]), всього чисельністю близько 200 бійців УПА, [[Боротьба УПА проти німецьких окупантів#Звільнення в'язнів концтабору Осада Креховецька весною 1943|здійснили відчайдушний напад]] на німецький [[концтабір]] [[Осада Креховецька]] й звільнили 176 в'язнів концтабору. Концтабір знаходився у селі [[Нова Українка]] (сучасна назва) [[Рівненський район|Рівненського району]] й охоронявся німцями та [[поляки|поляками]].<ref name="Боротьба УПА"/>
 
Наприкінці серпня 1943, С. Трохимчук по домовленності із охороною, вивозить з німецьких складів зброю, що розміщалась в селі Городище (Рівненський район): чотири підводи гвинтівок і одну підводу боєприпасів до них <ref>Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 - х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c., С. 111</ref>. Перед жнивами, в Тучині спалюється будинок крейсляндвітра разом з документацією на відправку населення у Німеччину та на здачу продуктів. Після цього нападу гітлерівці, у відповідь, розстріляли родину Кликів в Тучині — п’ять осіб. [1<ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с., С. 14]</ref>. Через короткий час, відділ «Недолі» роззброїв німців (біля 15 осіб) у бункері в містечку Тучин. Бою і жертв не було [5<ref>Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 - х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c., сС. 145]</ref>. Масштаби впливу С. Трохимчука на ситуацію в Тучинському районі можна відтворити за спогадами очевидця: «Недолі», на противагу німецькій, вдалося організувати свою адміністративно-господарську владу <ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с., С. 14</ref>.
 
У вересні 1943 року, Організаційно-мобілізаційна референтура Рівненського військового надрайону призначає «Недолю» на пост курінного командира в теренових сотнях Тучинського району, з правом створити курінний штаб і керувати майбутніми акціями повстанців <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., С. 242</ref>.
Рядок 21:
Перед повстанцями постала серйозна проблема переходу фронту, який швидкими темпами рухався на захід. «Недоля» наприкінці січня 1944 р. отримує наказ від надрайонного керівництва ОУН розпустити свою сотню на період проходження німецько-радянського фронту, а самому перейти у підпілля. Ця вказівка була ним виконана <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 417</ref>.
27 січня червоноармійці розпочинають Луцько-Рівненську наступальну операцію, що тривала до 11 лютого 1944 року. За її результатом, військам Вермахту було завдано нищівної поразки [4<ref>Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. - 590 с., С. 153]</ref>. Волинь знову опинилася в лабетах радянської влади. Для «Недолі», як і для УПА в цілому, звільнення Червоною армією України, зокрема і Волині, означало лише зміну однієї окупаційної влади на іншу. Поява нового ворога диктувала нові правила боротьби.
У звільнених у 1944 р. від німців районах розпочато цілу низку заходів для поповнення лав Червоної армії. Разом з поповненням радянських збройних сил ставилося завдання позбавити УПА можливості залучати необхідні людські резерви для власних цілей [2, с. 304]. Знало радянське керівництво і про проведення мобілізації чоловічого населення Волині у лави УПА ще до приходу Червоної армії <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 416</ref>. Обставини вимагали від «Лісової армії» рішучих дій у відповідь. Керівництво військової округи «Богун» вдається до повторної форсованої мобілізації <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 416</ref>.
 
Після того як фронт перетнув річку Горинь, «Недоля» отримав наказ негайно приступати до організації куреня шляхом збору всіх осіб, що мають військову підготовку. Курінь, який створював «Недоля» мав слугувати своєрідним резервом для основних частин УПА, отримав кодову назву «Загін імені Робітницького» та був прикріплений до ВО «Заграва» <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 417</ref>.
Діяльність у якості керівника новоствореного куреня «Недоля» починає з притаманною йому рішучістю. 9-10 лютого 1944 року було зупинено та розігнано дві мобілізаційні колони, що слідували на формувальний пункт, а 14 лютого Трохимчук знову здійснює напад на Тучин. Цього разу було закидано гранатами та обстріляно районні відділи НКВД і НКГБ, а також РК КП(б)У [3, с. 68]. Серйозний ляпас по обличчю щойно відновленої радянської влади, який вона пробачити просто не могла. За повстанцями «Недолі» почалося справжнє полювання. У березні, у район Пустомитського лісу (неподалік Тучина), де в той час дислокувався курінь, було кинуто частини регулярної армії, а також залучено радянських партизанів, які чудово володіли особливостями тактики ведення лісової війни <ref> Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., С. 233</ref>.▼
 
▲Діяльність у якості керівника новоствореного куреня «Недоля» починає з притаманною йому рішучістю. 9-10 лютого 1944 року було зупинено та розігнано дві мобілізаційні колони, що слідували на формувальний пункт, а 14 лютого Трохимчук знову здійснює напад на Тучин. Цього разу було закидано гранатами та обстріляно районні відділи НКВД і НКГБ, а також РК КП(б)У [3,<ref>Украинские снационалистические организации в годы Второй мировой войны. 68]Документы: в 2 т. СерйознийТ. ляпас2: по1944—1945 обличчю— щойноМ.: відновленоїРоссийская радянськоїполитическая владиэнциклопедия (РОССПЭН), який2012. вона— пробачити1167 простос., неС. могла68</ref>. За повстанцями «Недолі» почалося справжнє полювання. У березні, у район Пустомитського лісу (неподалік Тучина), де в той час дислокувався курінь, було кинуто частини регулярної армії, а також залучено радянських партизанів, які чудово володіли особливостями тактики ведення лісової війни <ref> Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., С. 233</ref>.
 
У березні-квітні 1944 «Недолі» підлягали сотні В. Ботана («Квітка»), Д. Шевчука («Очмана»), «Левадного», кавалерійська сотня В. Кирика-Петрука («Деркач»), від¬діл «Хмари», старшинська школа «Свища», загалом чисельністю до 500 чоловік <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., С. 242</ref>.
Рядок 43 ⟶ 45:
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
== Джерела ==
1.* Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с.
2.* Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України. - К.: Наук. думка, 2005. - 495 с.
3.* Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 1167 с.
4.* Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. - 590 с. 5.* Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 - х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c.
6. Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с.
7* Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с.
* Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с. 8.* Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005. – Нова серія, Т. 8. – 1448 с.
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
Рядок 58 ⟶ 60:
[[Категорія:УПА-Північ]]
[[Категорія:Народились 1909]]
[[Категорія:Померли 4 січня]]
[[Категорія:Померли 1945]]
[[Категорія:Діячі УПА]]
[[Категорія:Розстріляні]]
 
{{bio-stub}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Трохимчук_Степан_Климентійович