Вікіпедія

Трохимчук Степан Климентійович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 4:
== Бойовий шлях ==
 
Народився майбутній курінний у 1914 році на берегах Горині, у с. Тучин (тепер Гощанський район, Рівненська область). У юнацькі роки був активним учасником місцевого осередку освіти та «Пласту». Світова війна – світові зміни. Не оминули вони і Степана Трохимчука. У 1939 році він був мобілізований до Війська Польського, брав участь у польсько-німецькій війні 1939 р. В польській армії отримав чин капрала. Невдовзі опинився в німецькому полоні. Там налагодив зв’язки з членами ОУН і вступив у її лави. Трохимчука посилають у школу командирів у Мюнхен. [1, с. 15-16].
У 1941 р., за кілька днів після початку німецько-радянської війни, був зачислений до складу створеного 25 лютого 1941 року, за санкцією начальника абверу В. Канаріса [2, с. 61], легіону «Роланд». С. Трохимчук опиняється у таборі Заубердорф (біля Відня) наприкінці червня. За його свідченнями дізнаємося, що ¬легіон мав чисельність до 400 осіб, укомплектований виключно українцями. 24 липня німецьке командування вирішило використа¬ти українську частину в прифронтовій смузі. Легіон відправили в район м. Дубоссари (Молдова), де він і знаходився до початку серпня. Саме тоді легіон неочікувано роззброюють, розформовують, а більшу частину особового складу відправляють назад до Зауберсдорфа. Причиною такої різкої переміни у ставленні німецького командування до українського формування сам С. Трохимчук називає конфронтацію між С. Бандерою та німецькою окупаційною владою [3, с. 474-475].▼
Після розформування, С. Трохимчуку вдається тікати до України. Він повертається на рідну Рівненщину, де відновлює зв’язки з ОУН (б). Наприкінці 1942 року, з посиленням режиму німецькою окупаційною владою, починає ряд заходів зі створення загонів народної самооборони, що згодом стане основою для розгортання на її базі сотні УПА. Загін досить швидко набирав у кількості, адже Тучин, де провадив свою діяльність Трохимчук (тепер уже під псевдо «Недоля»), мав досвід організованого тут улітку цього ж року загону УНРА керівником ОУН (б) на Волині В. Робітницьким [4, с. 325]. Згодом, курінь «Недолі» носитиме ім’я саме цього видатного підпільника.На зламі 1942-1943 рр. повстанських рух перебував ще у зародковому стані і щойно навесні 1944 р. перетворюється на масову партизанську армію [4, с. 350]. Свій дебют на арені бойових дій з нацистськими окупантами С. Трохимчук і організований ним загін робить гучним. 24 березня 1943 року його сотня вкупі з сотнями <!--сотня «[[Сотня Недолі|Недолі]]» (сотенний [[Трохимчук Степан Клементійович]]), --> «[[Сотня Жука|Жука]]» (сотенний [[Бричко Йосип]]), «[[Сотня Очмани|Очмани]]» (сотенний [[Шевчук Дмитро Несторович]]) та «[[Сотня Клена|Клена]]» (сотенний [[Новак Григорій Онисимович]]), всього чисельністю біля 200 бійців УПА, [[Боротьба УПА проти німецьких окупантів#Звільнення в'язнів концтабору Осада Креховецька весною 1943|здійснили відчайдушний напад]] на німецький [[концтабір]] [[Осада Креховецька]] й було звільнено 176 в'язнів концтабору. Концтабір знаходився у селі [[Нова Українка]] (сучасна назва) [[Рівненський район|Рівненського району]] й охоронявся німцями та [[поляки|поляками]].<ref name="Боротьба УПА"/>
Літом 1943 року повстанці продовжили боротьбу. Наприкінці серпня, С. Трохимчук здійснює компроментуючу акцію. По домовленності із охороною, вивозить з німецьких складів зброю, що розміщалась в селі Городище (Рівненський район): чотири підводи гвинтівок і одну підводу боєприпасів до них [5, с. 111]. Протистояння з німецькою окупаційною адміністрацією виходить на новий рівень. Якраз перед жнивами, в Тучині спалюється будинок крейсляндвітра разом з документацією на відправку населення у Німеччину та на здачу продуктів. Після цього нападу гітлерівці, у відповідь, розстріляли родину Кликів в Тучині — п’ять осіб. [1, с. 14]. Через короткий час, відділ «Недолі» роззброїв німців (біля 15 осіб) у бункері в містечку Тучин. Бою і жертв не було [5, с. 145]. Масштаби впливу С. Трохимчука на ситуацію в Тучинському районі можна відтворити за спогадами очевидця: «Недолі», на противагу німецькій, вдалося організувати свою адміністративно-господарську владу [1, с. 14]. ▼
Успішна діяльність енергійного сотенного не могла залишитися поза увагою вищого надрайонного керівництва УПА. У вересні 1943 року, Організаційно-мобілізаційна референтура Рівненського військового надрайону призначає «Недолю» на пост курінного командира в тере¬нових сотнях Тучинського району, з правом створити курінний штаб і керувати майбутніми акціями повстанців [6, с. 242]. ▼
З іншого боку, активність та нахабність курінного Трохимчука під самим носом у рейхскомісара Е. Коха, штаб якого знаходився у м. Рівному, сусідньому з Тучинським районом, безумовно дратувала нацистів. Тому у грудні, за свідченнями розвідки УПА, в Тучинський район стягнули близько 2000 німців, очевидно для облави на ліс [6, c. 221]. ▼
Плани перекреслила зміна ситуації на фронті, де ініціатива повністю прейшла до СРСР. На зламі 1943-1944 років командування Червоної армії розробило низку великих наступальних операцій, спрямова¬них на розгром вермахту на Правобережній та Західній Україні. На території України на захід від Дніпра було проведено 10 самостійних наступальних операцій Червоної армії [4, с. 151]. Враховуючи те, що вітер змін уже на повну силу дув зі Сходу, примітно, що «Недоля» вміло скористався передислокацією німецьких військ на фронт та ослабленням нацистів на місцях і завдав відступаючим прощального удару: сотенний вкотре напав на містечко Тучин на початку січня; повстанцям вдалося забрати награбовану німцями худобу, а також борошна із місцевого млина [5, с. 234]. ▼
Перед повстанцями постала серйозна проблема переходу фронту, який швидкими темпами рухався на захід. «Недоля» наприкінці січня 1944 р. отримує наказ від надрайонного керівництва ОУН розпустити свою сотню на період проходження німецько-радянського фронту, а самому перейти у підпілля. Ця вказівка була ним виконана [7, с. 417].▼
27 січня червоноармійці розпочинають Луцько-Рівненську насту¬пальну операцію, що тривала до 11 лютого 1944 року. За її результатом, військам Вермахту було завдано нищівної поразки [4, с. 153]. Волинь знову опинилася в лабетах радянської влади. Для «Недолі», як і для УПА в цілому, звільнення Червоною армією України, зокрема і Волині, означало лише зміну однієї окупаційної влади на іншу. Поява нового ворога диктувала нові правила боротьби.▼
У звільнених у 1944 р. від німців районах розпочато цілу низку заходів для поповнення лав Червоної армії. Разом з поповненням радянських збройних сил ставилося завдання позбавити УПА можливості залучати необхідні людські резерви для власних цілей [2, с. 304]. Знало радянське керівництво і про проведення мобілізації чоловічого населення Волині у лави УПА ще до приходу Червоної армії [7, с. 416]. Обставини вимагали від «Лісової армії» рішучих дій у відповідь. Керівництво військової округи «Богун» вдається до повторної форсованої мобілізації [7, с. 416].▼
Після того як фронт перетнув річку Горинь, «Недоля» отримав негайно приступати до організації куреня шляхом збору всіх осіб, що мають військову підготовку. Курінь, який створював «Недоля» мав слугувати своєрідним резервом для основних частин УПА, отримав кодову назву «Загін імені Робітницького» та був прикріплений до ВО «Заграва» [7, с. 417].▼
Діяльність у якості керівника новоствореного куреня «Недоля» починає з притаманною йому рішучістю. 9-10 лютого 1944 року було зупинено та розігнано дві мобілізаційні колони, що слідували на формувальний пункт, а 14 лютого Трохимчук знову здійснює напад на Тучин. Цього разу було закидано гранатами та обстріляно районні відділи НКВД і НКГБ, а також РК КП(б)У [3, с. 68]. Серйозний ляпас по обличчю щойно відновленої радянської влади, який вона пробачити просто не могла. За повстанцями «Недолі» почалося справжнє полювання. У березні, у район Пустомитського лісу (неподалік Тучина), де в той час дислокувався курінь, було кинуто частини регулярної армії, а також залучено радянських партизанів, які чудово володіли особливостями тактики ведення лісової війни [6, с. 233].▼
У березні-квітні 1944 «Недолі» підлягали сотні В. Ботана («Квітка»), Д. Шевчука («Очмана»), «Левадного», кавалерійська сотня В. Кирика-Петрука («Деркач»), від¬діл «Хмари», старшинська школа «Свища», загалом чисельністю до 500 чоловік [6, с. 242]. Весна проходила у постійних зіткненнях з більшовиками. Під час однієї з таких операцій ВВ НКВД за участю частин ЧА, десь в середині квітня 1944 р., повстанці зазнали значних втрат, курінь розпадається на окремі сотні [8, с. 22].▼
Наприкінці квітня, загін «Недолі» чисельністю 280 чоловік за наказом командира УПА-Північ переведено з групи ВО «Заграва» до групи ВО «Тютюнника» [8, с. 596]. С. Трохимчук був призначений командиром з’єднання «Хмельницький» [6, с. 242]. Однак, «Недолі» доля уже винесла фатальний вирок. За повстанськими документами, дізнаємося, що 1 травня С. Трохимчук одержав наказ продовжи¬ти мобілізацію і приготовити курінь до відходу в інший терен. Під час виконання цього наказу курінь був захоплений великою акці¬єю «чистки» більшовиків в Тучинському районі. В результаті курінь був розсіяний і відновити його не вдалось. Сам «Недоля» опинився у руках НКВС [8, с. 983].
 
У 1939 році він був мобілізований до Війська Польського, брав участь у польсько-німецькій війні 1939 р. В польській армії отримав чин капрала. Невдовзі опинився в німецькому полоні. Там налагодив зв’язки з членами ОУН і вступив у її лави. Трохимчука посилають у школу командирів у Мюнхен. <ref>Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с., С.15-16</ref>.
▲У 1941 р., за кілька днів після початку німецько-радянської війни, був зачислений до складу створеного 25 лютого 1941 року, за санкцією начальника абверу В. Канаріса [2<ref>Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України. - К.: Наук. думка, 2005. - 495 с., С.61]</ref>, [[Роланд (легіон)|легіону «Роланд»]]. С. Трохимчук опиняється у таборі Заубердорф (біля Відня) наприкінці червня. За його свідченнями дізнаємося, що ¬легіон мав чисельність до 400 осіб, укомплектований виключно українцями. 24 липня німецьке командування вирішило використа¬тивикористати українську частину в прифронтовій смузі. Легіон відправили в район м. Дубоссари (Молдова), де він і знаходився до початку серпня. Саме тоді легіон неочікувано роззброюють, розформовують, а більшу частину особового складу відправляють назад до Зауберсдорфа. Причиною такої різкої переміни у ставленні німецького командування до українського формування сам С. Трохимчук називає конфронтацію між С. Бандерою та німецькою окупаційною владою [3<ref>Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 1167 с., С. 474-475]</ref>.
 
Після розформування, С. Трохимчуку вдається втекти до України. Він повертається на рідну Рівненщину, де відновлює зв’язки з ОУН (б). Наприкінці 1942 року, з посиленням режиму німецькою окупаційною владою, починає ряд заходів зі створення загонів народної самооборони, що згодом стане основою для розгортання на її базі сотні УПА. Загін досить швидко набирав у кількості, адже Тучин, де провадив свою діяльність Трохимчук (тепер уже під псевдо «Недоля»), мав досвід організованого тут улітку цього ж року загону УНРА керівником ОУН (б) на Волині В. Робітницьким <ref>Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. - 590 с., С.325</ref>. Згодом, курінь «Недолі» носитиме ім’я саме цього видатного підпільника.
 
24 березня 1943 року сотня «Недолі» вкупі з сотнями «[[Сотня Жука|Жука]]» (сотенний [[Бричко Йосип]]), «[[Сотня Очмани|Очмани]]» (сотенний [[Шевчук Дмитро Несторович]]) та «[[Сотня Клена|Клена]]» (сотенний [[Новак Григорій Онисимович]]), всього чисельністю близько 200 бійців УПА, [[Боротьба УПА проти німецьких окупантів#Звільнення в'язнів концтабору Осада Креховецька весною 1943|здійснили відчайдушний напад]] на німецький [[концтабір]] [[Осада Креховецька]] й звільнили 176 в'язнів концтабору. Концтабір знаходився у селі [[Нова Українка]] (сучасна назва) [[Рівненський район|Рівненського району]] й охоронявся німцями та [[поляки|поляками]].<ref name="Боротьба УПА"/>
 
▲Літом 1943 року повстанці продовжили боротьбу. Наприкінці серпня 1943, С. Трохимчук здійснює компроментуючу акцію. Попо домовленності із охороною, вивозить з німецьких складів зброю, що розміщалась в селі Городище (Рівненський район): чотири підводи гвинтівок і одну підводу боєприпасів до них [5,<ref>Денишyк сО. 111]C. ПротистоянняБopoтьбa зУПA німецькоюпpoти окупаційноюнiмецькиx адміністрацієюoкупaнтiв. виходитьХpoнoлoгiя напoдiй новийу рівень2 - х тoмaх. ЯкразТ.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c., С. 111</ref>. передПеред жнивами, в Тучині спалюється будинок крейсляндвітра разом з документацією на відправку населення у Німеччину та на здачу продуктів. Після цього нападу гітлерівці, у відповідь, розстріляли родину Кликів в Тучині — п’ять осіб. [1, с. 14]. Через короткий час, відділ «Недолі» роззброїв німців (біля 15 осіб) у бункері в містечку Тучин. Бою і жертв не було [5, с. 145]. Масштаби впливу С. Трохимчука на ситуацію в Тучинському районі можна відтворити за спогадами очевидця: «Недолі», на противагу німецькій, вдалося організувати свою адміністративно-господарську владу [1<ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с., С. 14]</ref>.
 
▲Успішна діяльність енергійного сотенного не могла залишитися поза увагою вищого надрайонного керівництва УПА. У вересні 1943 року, Організаційно-мобілізаційна референтура Рівненського військового надрайону призначає «Недолю» на пост курінного командира в тере¬новихтеренових сотнях Тучинського району, з правом створити курінний штаб і керувати майбутніми акціями повстанців [6<ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., 242]С. 242</ref>.
▲З іншого боку, активністьАктивність та нахабність курінного Трохимчука під самим носом у рейхскомісара Е. Коха, штаб якого знаходився у м. Рівному, сусідньому з Тучинським районом, безумовно дратувала нацистів. Тому у грудні, за свідченнями розвідки УПА, в Тучинський район стягнули близько 2000 німців, очевидно для облави на ліс [6<ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., cС. 221]</ref>.
▲Плани перекреслила зміна ситуації на фронті, де ініціатива повністю прейшла до СРСР. На зламі 1943-1944 років командування Червоної армії розробило низку великих наступальних операцій, спрямова¬них на розгром вермахту на Правобережній та Західній Україні. На території України на захід від Дніпра було проведено 10 самостійних наступальних операцій Червоної армії [4,<ref> с.Патриляк 151]І.К., ВраховуючиБоровик те,М.А. щоУкраїна вітерв змінроки ужеДругої насвітової повнувійни: силуспроба дувнового зіконцептуального Сходупогляду. Ніжин, примітно2010. - 590 с., щоС. 151</ref>. «Недоля» вміло скористався передислокацією німецьких військ на фронт та ослабленням нацистів на місцях і завдав відступаючим прощального удару: сотенний вкотре напав на містечко Тучин на початку січня; повстанцям вдалося забрати награбовану німцями худобу, а також борошна із місцевого млина [5<ref>Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 - х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c., сС. 234]</ref>.
▲Перед повстанцями постала серйозна проблема переходу фронту, який швидкими темпами рухався на захід. «Недоля» наприкінці січня 1944 р. отримує наказ від надрайонного керівництва ОУН розпустити свою сотню на період проходження німецько-радянського фронту, а самому перейти у підпілля. Ця вказівка була ним виконана [7<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 417]</ref>.
▲27 січня червоноармійці розпочинають Луцько-Рівненську насту¬пальнунаступальну операцію, що тривала до 11 лютого 1944 року. За її результатом, військам Вермахту було завдано нищівної поразки [4, с. 153]. Волинь знову опинилася в лабетах радянської влади. Для «Недолі», як і для УПА в цілому, звільнення Червоною армією України, зокрема і Волині, означало лише зміну однієї окупаційної влади на іншу. Поява нового ворога диктувала нові правила боротьби.
▲У звільнених у 1944 р. від німців районах розпочато цілу низку заходів для поповнення лав Червоної армії. Разом з поповненням радянських збройних сил ставилося завдання позбавити УПА можливості залучати необхідні людські резерви для власних цілей [2, с. 304]. Знало радянське керівництво і про проведення мобілізації чоловічого населення Волині у лави УПА ще до приходу Червоної армії [7<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 416]</ref>. Обставини вимагали від «Лісової армії» рішучих дій у відповідь. Керівництво військової округи «Богун» вдається до повторної форсованої мобілізації [7<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 416]</ref>.
▲Після того як фронт перетнув річку Горинь, «Недоля» отримав негайно приступати до організації куреня шляхом збору всіх осіб, що мають військову підготовку. Курінь, який створював «Недоля» мав слугувати своєрідним резервом для основних частин УПА, отримав кодову назву «Загін імені Робітницького» та був прикріплений до ВО «Заграва» [7<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 417]</ref>.
▲Діяльність у якості керівника новоствореного куреня «Недоля» починає з притаманною йому рішучістю. 9-10 лютого 1944 року було зупинено та розігнано дві мобілізаційні колони, що слідували на формувальний пункт, а 14 лютого Трохимчук знову здійснює напад на Тучин. Цього разу було закидано гранатами та обстріляно районні відділи НКВД і НКГБ, а також РК КП(б)У [3, с. 68]. Серйозний ляпас по обличчю щойно відновленої радянської влади, який вона пробачити просто не могла. За повстанцями «Недолі» почалося справжнє полювання. У березні, у район Пустомитського лісу (неподалік Тучина), де в той час дислокувався курінь, було кинуто частини регулярної армії, а також залучено радянських партизанів, які чудово володіли особливостями тактики ведення лісової війни [6<ref> Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., С. 233]</ref>.
 
▲У березні-квітні 1944 «Недолі» підлягали сотні В. Ботана («Квітка»), Д. Шевчука («Очмана»), «Левадного», кавалерійська сотня В. Кирика-Петрука («Деркач»), від¬діл «Хмари», старшинська школа «Свища», загалом чисельністю до 500 чоловік [6, с.<ref>Літопис 242]УПА. ВеснаНова проходиласерія. уУПА постійнихі зіткненняхзапілля зна більшовикамиПЗУЗ. Під1943-1945. часНові однієїдокументи. з– такихКиїв операцій– ВВТоронто: НКВДВидавництво за«Літопис участю частин ЧАУПА», десь в середині квітня 1944 р2010., повстанці– зазналиНова значних втратсерія, куріньТ. розпадається14. на– окремі640 сотні [8с., сС. 22]242</ref>.
 
Весна проходила у постійних зіткненнях з більшовиками. Під час однієї з таких операцій ВВ НКВД за участю частин ЧА, десь в середині квітня 1944 р., повстанці зазнали значних втрат, курінь розпадається на окремі сотні <ref>Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005. – Нова серія, Т. 8. – 1448 с., С. 22</ref>.
 
Наприкінці квітня, загін «Недолі» чисельністю 280 чоловік за наказом командира УПА-Північ переведено з групи ВО «Заграва» до групи ВО «Тютюнника» <ref>Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005. – Нова серія, Т. 8. – 1448 с., С. 596</ref>. С. Трохимчук був призначений командиром з’єднання «Хмельницький» <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с., С. 242</ref>.
 
1 травня С. Трохимчук одержав наказ продовжити мобілізацію і приготовити курінь до відходу в інший терен. Під час виконання цього наказу курінь був захоплений великою акцією «чистки» більшовиків в Тучинському районі. В результаті курінь був розсіяний і відновити його не вдалось. Сам «Недоля» опинився у руках НКВС <ref>Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005. – Нова серія, Т. 8. – 1448 с., С. 983</ref>.
 
== Загибель і пам'ять ==
 
Свідчення з курінного вибивали слідчі в Рівному, а потім у Києві аж до кінця 1944 року і врешті-решт присудили йомудо стратустрати через повішення. Смерть сміливого та відомого повстанського ватажка обов’язково мала бути використана радянською пропагандою. Показова страта членів ОУН та УПА, серед яких був і Трохимчук Степан («Недоля») здійснена 4 січня 1945 на центральній площі (нині – площа Театральна) в Рівному [7<ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с., С. 180]</ref>. У [[Рівне|Рівному]] на Театральній площі в 1997 встановлений пам'ятний знак з написом '''«Тут, на цьому місці, 4 січня 1945 року органами [[НКВС]] було страчено славетних бійців за честь і волю України&nbsp;— вояків Української Повстанської Армії…».''' В списку імен Трохимчук Степан Климович.
 
== Див. також ==
Рядок 32 ⟶ 46:
{{reflist}}
 
1. Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с.
1. Литвинчук Д. Від Горині до Колими – Рівне: «Азалія», 1998. – 39 с. 2. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України. - К.: Наук. думка, 2005. - 495 с. 3. Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 1167 с.: ил. 4. Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. - 590 с. 5. Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 - х тoмaх. Т. l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c. 6. Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с. 7. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с. 8. Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005. – Нова серія, Т. 8. – 1448 с.
2. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України. - К.: Наук. думка, 2005. - 495 с.
3. Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 1167 с.
4. Патриляк І.К., Боровик М.А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. - 590 с. 5. Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 - х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. - 448 c.
6. Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-1945. Нові документи. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010. – Нова серія, Т. 14. – 640 с.
7. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. – Кн. 1. – Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006. – 578 с. 8. Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. Документи і матеріали. – Київ – Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005. – Нова серія, Т. 8. – 1448 с.
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Уродженці Тучина]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Трохимчук_Степан_Климентійович