Дунайська стратегія: відмінності між версіями

'''Стратегія Європейського Союзу для Дунайського регіону''' ('''Дунайська стратегія''') — довгострокова політика [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] щодо вирішення проблем [[Дунай]]ського [[макрорегіон]]у. Прийнята [[Європейська комісія|Єврокомісією]] [[8 грудня]] [[2011]] року, у [[2011]] році підтримана [[Європарламент]]ом та Радою [[ЄС]]. Розроблена з урахуванням досвіду [[Балтійська стратегія|Балтійської стратегії]] (стала можливою завдяки позитивним результатам реалізації останньої).

 

Згідно стратегії, 14 країн басейну ріки Дунай до [[2020]] року повинні реалізувати близько 200 проектів, пов'язаних із чотирма основними напрямками:

 

* зміцнення позицій Дунайського регіону (зокрема досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).

 

До роботи в рамках Дунайської стратегії долучені 8 країн-членів [[ЄС]] ([[Німеччина]], [[Австрія]], [[Угорщина]], [[Чехія]], [[Словаччина]], [[Болгарія]], [[Румунія]], [[Словенія]]) і 6 країн, що не входять до його складу ([[Хорватія]], [[Боснія і Герцеговина]], [[Сербія]], [[Чорногорія]], [[Молдова]], [[Україна]]).

 

[[30 січня]] [[2013]] року координатором діяльності України в реалізації [[Дунайська стратегія|Стратегії]] [[Європейський Союз|ЄС]] для Дунайського регіону призначено першого заступника [[Міністерство економічного розвитку і торгівлі України|міністра економічного розвитку і торгівлі України]] [[Максюта Анатолій Аркадійович|Анатолія Максюту]]<ref>[http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246013449&cat_id=244274160 Анатолій Максюта координуватиме діяльність України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону]{{ref-ru}}</ref>.