Вікіпедія

Барвінський Борис Федорович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м оцифрування дат в картці особи
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 16:
| звання = генерал-хорунжий
| підрозділ = [[Алмазівці|Окрема гірська батарея Гайдамацького коша Слобідської України]]
| командування = командир Робітничого полку Вільного Козацтва у [[Київ|Києві]], в. о. командира 30-го полку [[СС-Галичина|14-ї дивізії військ СС «Галичина»]]
 
в.о. командира 30-го полку [[СС-Галичина|14-ї дивізії військ СС «Галичина»]]
| битви =
| нагороди = {{Хрест Симона Петлюри}}
Рядок 25 ⟶ 23:
}}
 
'''Барвінський Борис Федорович''' (* [[23 жовтня]] [[1888]] , с. [[Грищинці]], [[Черкаська область]] — † [[4 січня]] [[1980]], США)  — український військовик, [[підполковник]] [[Армія УНР|Армії УНР]] ([[генерал-хорунжий]] на еміграції).
 
Народився у сім`ї священика в с. [[Грищинці]] [[Канівський повіт|Канівського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]].
 
Народився у сім"ї священика в с. [[Грищинці]] [[Канівський повіт|Канівського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. Закінчив духовну семінарію, 1-шу Київську школу прапорщиків ([[1915]]), школу ротних командирів Західного фронту у (м. [[Вілейка]], ([[Білорусь|Білоусь]]). Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] дістав контузію.▼
 
У травні [[1917]] в званні поручика 225-го Лівнинського піхотного полку перевівся до [[Перший український козачий полк імені гетьмана Богдана Хмельницького|1-го Українського козачого полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького]], де командував 12-ю сотнею. [[Штабс-капітан]] з червня [[1917]].
 
З [[4 січня]] [[1918]] — командир Робітничого полку Вільного Козацтва у [[Київ|Києві]]. Полк протистояв наступу червоноармійців [[Муравйов Михайло Артемович|Муравйов]]а на Київ.
 
Службу в російській армії скінчив травнем 1917 року в званні поручика 225-го Лівнинського піхотного полку. У травні [[1917]] р. перевівся до [[Перший український козачий полк імені гетьмана Богдана Хмельницького|1-го Українського козачого полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького]], командував 12-ю сотнею. [[Штабс-капітан]] з червня [[1917]] р. З [[4 січня]]березня [[1918]] р. — командир Робітничого полку Вільного Козацтва у [[Київ|Києві]]. Полк протистояв наступу червоноармійських сил Муравйова на Київ. З березня [[1918]] р. — повітовий військовий комендант [[Дніпровський повіт|Дніпровського повіту]] [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]]. У другій2-й половині листопада [[1918]] р.  — помічник губернського коменданта [[Київська губернія|Київщини]]. З липня [[1919]] р.  — помічник командира 3-го Рекрутського пішого Січового полку [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З листопада [[1919]] р. через хворобу приватно мешкав у м.містечку [[Вчорайше]] ([[Подільська губернія]]). З [[5 червня]] [[1920]] р.  — помічник [[Чеботарів Микола|Миколи Чеботаріва]], начальника охорони Головного отамана С. Петлюри [[ЧеботарівПетлюра Микола|МиколиСимон ЧеботаріваВасильович|С.Петлюри]].▼
 
Після поразки Армії УНР штабразом із штабом охорони Головного отамана інтернованоінтернований в польськомуу містечку Олександрів[[Александрув-Куявський]]. З кінця 1926 по січень 1928, рокуколи Микола Чеботарів керував роботою секції розвідки і контррозвідки Генерального штабу Микола ЧеботарівУНР, Барвінський відповідав там за зв"'язок з підпільними організаціями в радянськійпідрадянській Україні. З [[1928]] р. служив контрактовим офіцером [[Військо Польське|польської армії]] у 15-му піхотному полку у м. Дебліні. Останнє звання у польській армії — [[підполковник]] (1935).▼
 
З [[1928]] служив контрактовим офіцером [[Військо Польське|польської армії]] (15-й піхотний полк у м. [[Демблін]]і). Останнє звання у польській армії — [[підполковник]] (1935).
▲Народився у сім"ї священика в с. [[Грищинці]] [[Канівський повіт|Канівського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]]. Закінчив духовну семінарію, 1-шу Київську школу прапорщиків ([[1915]]), школу ротних командирів Західного фронту у м. [[Вілейка]] ([[Білорусь|Білоусь]]). Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] дістав контузію.
 
У вересні [[1939]] р. потрапив до німецького полону, був звільнений у січні [[1940]] р. за наполяганням військового міністерства УНР в екзилі. ЗЗі серпня [[1943]] р. був в. о. командира 30-го полку [[СС-Галичина|14-ї дивізії військ СС «Галичина»]] у ранзі [[сотник]]а. НезабаромНевждовзі був усунутий німцями з цієї посади та став командиром батальйону того ж полку. Разом зіз батальйоном приймавбрав участь у боях з Червоною армією під Бродами. З квітня 1945 керував 2-м полком [[Друга Українська дивізія Української національної армії|II УД УНА]].▼
▲Службу в російській армії скінчив травнем 1917 року в званні поручика 225-го Лівнинського піхотного полку. У травні [[1917]] р. перевівся до [[Перший український козачий полк імені гетьмана Богдана Хмельницького|1-го Українського козачого полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького]], командував 12-ю сотнею. [[Штабс-капітан]] з червня [[1917]] р. З [[4 січня]] [[1918]] р. — командир Робітничого полку Вільного Козацтва у [[Київ|Києві]]. Полк протистояв наступу червоноармійських сил Муравйова на Київ. З березня [[1918]] р. — повітовий військовий комендант [[Дніпровський повіт|Дніпровського повіту]] [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]]. У другій половині листопада [[1918]] р. — помічник губернського коменданта [[Київська губернія|Київщини]]. З липня [[1919]] р. — помічник командира 3-го Рекрутського пішого Січового полку [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З листопада [[1919]] р. через хворобу приватно мешкав у м. [[Вчорайше]] ([[Подільська губернія]]). З [[5 червня]] [[1920]] р. — помічник начальника охорони Головного отамана С. Петлюри [[Чеботарів Микола|Миколи Чеботаріва]].
 
Після скінченнязакінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] був заступником [[Крат Михайло Миколайович|Михайла Крата]], коменданта табору військовополоненихполонених ву [[Белларія-Іджеа-Марина|Белларії]] (Італія), по тому переведений до 12-го інтернаціонального табору в Ріміні. У червні 1947 українських військовополоненихбранців перевели до таборів у Великобританії, де вони перебували до звільнення в 1948 році. З [[1950]] р. жив на еміграції у [[США]]. Займався громадською роботою, належав до союзу бувших українських вояків. Похований на цвинтарі [[Саут-Баунд-Брук|Баунд-Брук]] ([[Нью-Джерсі]]).▼
▲Після поразки Армії УНР штаб охорони Головного отамана інтерновано в польському містечку Олександрів. З кінця 1926 по січень 1928 року керував роботою секції розвідки і контррозвідки Генерального штабу Микола Чеботарів, Барвінський відповідав за зв"язок з підпільними організаціями в радянській Україні. З [[1928]] р. служив контрактовим офіцером [[Військо Польське|польської армії]] у 15-му піхотному полку у м. Дебліні. Останнє звання у польській армії — [[підполковник]] (1935).
 
З [[1950]] жив на еміграції у [[США]]. Займався громадською роботою, належав до [[Союз Бувших Українських Вояків|Союзу Бувших Українських Вояків]].
▲У вересні [[1939]] р. потрапив до німецького полону, був звільнений у січні [[1940]] р. за наполяганням військового міністерства УНР в екзилі. З серпня [[1943]] р. був в.о. командира 30-го полку [[СС-Галичина|14-ї дивізії військ СС «Галичина»]] у ранзі [[сотник]]а. Незабаром був усунутий німцями з цієї посади та став командиром батальйону того ж полку. Разом з батальйоном приймав участь у боях з Червоною армією під Бродами. З квітня 1945 керував 2-м полком [[Друга Українська дивізія Української національної армії|II УД УНА]].
 
Похований на цвинтарі [[Саут-Баунд-Брук|Баунд-Брук]] ([[Нью-Джерсі]]).
▲Після скінчення Другої світової війни був заступником [[Крат Михайло Миколайович|Михайла Крата]], коменданта табору військовополонених в Белларії (Італія), по тому переведений до 12-го інтернаціонального табору в Ріміні. У червні 1947 українських військовополонених перевели до таборів у Великобританії, де вони перебували до звільнення в 1948 році. З [[1950]] р. жив на еміграції у [[США]]. Займався громадською роботою, належав до союзу бувших українських вояків. Похований на цвинтарі [[Саут-Баунд-Брук|Баунд-Брук]] ([[Нью-Джерсі]]).
 
== Джерело ==
* ''Тинченко Я.'' Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921):. Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.  — 536 с. ISBN 966-8201-26-4▼
* [http://ruthenia.info/txt/ika1963/book_27.11.2009.pdf ''Шатайло О.'' Спадкоємці козацької слави. Біографії генералів Армії УНР  — уродженців Черкащини.  — Дрогобич.: Видавнича фірмаВФ «Відродження», 2009.  — 192 с.]▼
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
▲* ''Тинченко Я.'' Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с. ISBN 966-8201-26-4
[[Категорія:Уродженці Черкаської області]]
▲* [http://ruthenia.info/txt/ika1963/book_27.11.2009.pdf Шатайло О. Спадкоємці козацької слави. Біографії генералів Армії УНР — уродженців Черкащини. — Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 2009. — 192 с.]
[[Категорія:Вояки армії Російської імперії]]
[[Категорія:Вояки Армії УНР]]
[[Категорія:Вояки 14 дивізії зброї СС]]
[[Категорія:Учасники Першої світової війни]]
[[Категорія:Українці США]]
[[Категорія:Народились 23 жовтня]]
[[Категорія:Народились 1888]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Барвінський_Борис_Федорович