Анджей Одровонж: відмінності між версіями

| громадянство =
| підданство = [[Файл:Herb Polska (Alex K).svg|35пкс30пкс]]

[[1456]] року польський король [[Казимир IV Ягеллончик]] дозволив А.О. викупити Рів (нині [[Бар]] [[Вінницька область|Вінницької області]]) і [[Ялтушків]] (нині село [[Барський район|Барського району]] Вінницької області) разом з іншими селами у спадкоємців СтогневаСтоґнева Рея із [[Шумськ]]а&nbsp;<ref>Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника ''Евфимия Сецинского''.&nbsp;— Біла Церква, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;623, 636.</ref>. [[26 червня]] [[1456]] р. в Сучаві прийняв як делегований королем Казімежом IV Яґеллончиком посол присягу господаря Молдавії [[Петро Арон|Петру ІІІ Арона]] на вірність.

[[1458]] року король [[Казимир IV Ягеллончик|Казімеж IV Ягеллончик]], за проханням А.О., надав мешканцям міста [[Зіньків (Віньковецький район)|ЗіньківЗінькова]] (нині село [[Віньковецький район|Віньковецького району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]] на річці [[Ушиця (річка)|Ушиці]]) [[магдебурзьке право]]&nbsp;<ref>''Е.Сецинский''.&nbsp; (редактор). Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника ''Евфимия Сецинского''.&nbsp;—- Біла Церква, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;433.</ref>.

''{{text|Найважніше староство в руських землях Корони&nbsp;— Львівське, разом з Жидачівським, Самбірським й іншими менш важними державами, було заставлене Одровонжам. Андрій Одровонж, володіючи ними і будучи заразом воєводою руським, господарив тут так всевладно, що викликав загальне обурення серед місцевої шляхти і львівського міщанства. Коли він умерпомер (1465&nbsp;р.), його спадкоємець брат [[Ян Одровонж|Ян]], - воєвода подільський, пізніше руський, - дістав, як оповідає з живих слухівчуток історик [[Ян Длугош|ДлугошЯн Длуґош]], триста позовів за різні надужиття й шкоди його брата (до нас з того не дійшло нічого&nbsp;— акти львівського гродуґроду з того часу видерті). З кінцем 1464&nbsp;р., ще за життя воєводи, шляхта Львівської землі з міщанами м.&nbsp;[[Львів|Львова]] уложилиуклали конфедерацію, аби спільними силами увільнитисязвільнитися від «довголітніх кривд, утисків і шкід» неназваних по імені ворогів: розуміли воєводу і старосту Одровонжа… Рішено було зібрати гроші на викуп заставленого Одровонжу Львівського староства. Смерть А.Одровонжа улегшилаполегшила справу. Коли весною 1465&nbsp;р. король прибув на сеймик до Львова, шляхта, зібравшись під проводом місцевих біскупів і магнатів, занесла йому громадну скаргу і, щоб уможливити відібрання від Одровонжів заставлених староств, дійсно сама наложила на себе&nbsp;— на всю землю Львівську (Длугош каже&nbsp;— також на Галицьку, Белзьку й Подільську) добровільну контрибуцію (річ дуже рідка у шляхти, що взагалі не любила лазити до своєї кишені на публічні цілі). З кожного лану мали дати по 12 гр.гривень, від кожного господарства по волу; зібрані воли були продані, і так зібрано 20 тис.&nbsp;— суму, в якій заставлені були ті староства Одровонжам, і викуплено їх від них.}}''

* Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233—1799 / Упорядники: ''О.&nbsp;А.&nbsp;Купчинський'', ''Е.&nbsp;Й.&nbsp;Ружицький'' (упорядники).&nbsp;— Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233—1799.- К.: Наукова думка, 1972.&nbsp;— Документи №№&nbsp;168—170, 172, 181, 182, 184, 186, 197, 205, 210, 212, 429, 517, 585.