Наголос: відмінності між версіями

'''На́голос''' або '''акце́нт''' — надсегментна одиниця [[мовлення]]. Наголос є властивістю [[складСклад (мовознавство)|складу]]у. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного).

Варто пам'ятати, що про наголошені склади часто говорять як про найбільш виділені в слові. Однак Г.  В.  Торсуєв вважає, що поняття "«наголошений"» та "«виділений"» не можуть вживатися як синоніми [6: 53-57]. Ефект виділення досягається за допомогою деяких фонетичних характеристик звуків. Загальновідомо, що звуки мови мають різний ступінь сонорності. Сонорність являє собою внутрішню характеристику голосних, яка напряму пов’язанапов'язана не з акцентною структурою слова, а з іншими артикуляційними характеристиками; і разом з ними робить свій внесок у створення ефекту виділення. Таким чином, термін "«виділення в потоці мовлення"» має ширше значення ніж "«наголос"». Це досягається за допомогою компонентів словесного наголосу, таких як голосність, довгота, якість голосного. У дискурсі ефект виділення може підсилитися завдяки мелодії, яка в свою чергу є компонентом інтонації.

* [http://izbornyk.org.ua/pravopys/pravopys2012.htm Український правопис.  — К.: Наук. думка, 2012.  — 288 c.]

* Торсуев Г.  П.  Проблемы теоретической фонетики и фонологии / Г.  П.  Торсуев – — М.: ЛКИ, 2008. – — 104 с.