Балки (Василівський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sehrg (обговорення | внесок) доповнення |
|||
Рядок 29:
| відстань о =
| ref-відстань о =
| відстань р = 30
| ref-відстань р =
| станція =
| відстань ст =
}}
'''Балки́''' — [[село]] в Україні, [[Василівський район|Василівському районі]] [[Запорізька область|Запорізької області]]. Колишній центр [[Балківська волость|Балківської волості]] [[Мелітопольський повіт|Мелітопольського повіту]] [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]]. Розташовані на узбережжі Каховського водоймища, за ЗО км на південний захід від райцентру. Відстань до найближчої залізничної станції Каховське море — 5 км. У Балках є морський причал.
Населення становить 6057 осіб.
Рядок 41:
== Історичні відомості ==
На території сучасного села знайдено рештки стоянки доби палеоліту (понад 40 тис. років тому). В околицях є багато курганів, з яких досліджено близько 100. В них виявлено поховання епохи бронзи (кінець IV — початок І тисячоліття до н. е.), сарматські (II ст. до н. є.— II ст. н. е.), а також пізніх кочівників (IX—XIII ст. н. е.). Біля села знаходяться '''[[Гайманова Могила]]''' і '''Товста могила''' — величезні скіфські поховання, створення яких датують IV століттям до нашої ери. Експонати оповідають про високорозвинену культуру скіфів. Тут знайдено унікальний набір посуду (2 бронзові казани, жаровня, підноси, відро, амфори тощо) та шедеври античного мистецтва світового значення, в т. ч. срібний і золотий ритони, срібний глек, дерев'яні чаші з золотою оковкою. Найвизначнішою знахідкою є срібна, покрита листовим золотом ваза, корпус якої оздоблено широким барельєфним фризом зі сценами із скіфського військового побуту.
Протягом XVI—XVIII ст. ст. поблизу дніпровських плавнів, що мали назву Великого Лугу, запорізькі козаки заснували чимало зимівників. У другій половині XVIII ст. на їхньому місці утворилося кілька маленьких поселень. До одного з таких поселень 1795 року прибули державні селяни з Миргородського повіту Полтавської губернії. Слідом за ними — ще кілька партій переселенців з Полтавщини, Харківщини, Чернігівщини. Вони будували хати переважно у вибалках. Так виникло село, назване Балками. Жителі вели натуральне господарство. Близькість плавнів з луками сприяла розвиткові тваринництва. Крім цього, розвивалося рибальство, бджільництво, чинбарство. Поступово перше місце в господарстві зайняло хліборобство.
У середині XIX ст. Балківська община, що об’єднувала 370 дворів, мала 11 тис. десятин землі. Половину цієї площі займали плавні. Отже, пересічно на двір припадало менше 15 десятин. Цього було не досить, щоб прогодуватися селянській родині, бо через примітивний спосіб обробітку грунту врожаї були низькі.
Біднота, не маючи виходу з важкого становища, залишала рідні оселі. Так, 1851 року чимало селян переселилося на землі, які раніше належали духоборцям, і заснували там село Новоіванівку. У 1861 році в Таврії, на колишніх ногайських землях, з’явилося ще одне «балківське» село — Новоуспенівка. Значна частина балківчан переселилася також до сусідніх сіл Малої Білозерки і Орлянського.
Незважаючи на міграцію жителів, Балки, які 1864 року стали волосним центром, продовжували швидко зростати. У середині 60-х років XIX ст. тут налічувалося 417 дворів і 2865 жителів. Поряд з хатами-мазанками та землянками з'являються цегляні будинки під черепицею. Замість дерев'яної церкви було споруджено кам'яну. При церкві відкрито парафіяльну школу на 25—ЗО дітей. Крім неї, в Балках працювало (з 1820 року) однокласне початкове училище, яке утримувала сільська община.
Станом на [[1886]] рік в селі мешкало 3215 осіб, налічувалось 540 дворів, існували православна церква, школа, поштова станція, 5 лавок, лісова пристань, горілчаний склад, відбувалось 2 щорічних [[ярмарок|ярмарки]]: 9 березня та 15 серпня, базар по п'ятницях<ref>{{ВВСЕР-8-1886}}</ref>. За 7 верст — цегельний завод.
| |||