Аравацькі мови: відмінності між версіями

[[Файл:Macro-arawakan-Languages.png|міні|500пкс|Блакить - — [[маіпурійські мови]]; бузкове - — [[ґуахібоанські мови]]; зелене - — [[арауанські мови]]. Штрихованим зображене ймовірна територія у часи перших контактів з європейцями.]]

'''Аравакські мови'''  — одна з найбільших сімей [[Індіанські мови|індіанських мов]], поширених переважно в Південній Америці. До аравакських мов належать мови [[локоно]] (власне аравакська), [[гоахіро]], [[майпуре]], [[ачагуа]] та інші. Для цих мов характерні розвинута система голосних і бідна система приголосних. Граматична будова [[Аглютинативні мови|аглютинативна]] (з елементами [[Полісинтетичні мови|полісинтетизму]]). Вживаються [[прийменник]]и й [[післяйменник]]и.

Аравакські мови зустрічаються від південної [[Флорида|Флориди]] і островів [[Кариби|Карибського басейну]] до [[Парагвай|Парагваю]] і від тихоокеанського узбережжя [[Перу]] до дельти [[Амазонка (річка)|Амазонки]]. В більшості районів цього ареалу аравакські мови зараз повністю чимайже повністю щезли витіснені європейськими. Найліпше аравакські мови збереглися в басейні річки [[Оріноко]] та притоків амазонки [[Мадейра (річка)|Мадейра]] і [[Пурус]], а також на високогірному болівійському плато. Загальна кількість мовців біля 400 тисяч людей з яких біля половини припадає на гуахіро.

Единої класифікації аравакських мов не існує. А.Мейсон, П. Ріве, Ч. Лоукотка класифікували їх головно за географічною ознакою - — південна, центральна, північна групи. Дж. К. Ноубл розвиваючи класифікацію Дж. Грінберга виділяє групи: амуеша, аполіста, чамікуро, таіно (кожна представлена однією мовою), уруано (3 мови), арауано, чи арауа (5 мов), марі-пурано (включает 8 підгруп, усього 77 мов).

Лінгвістично аравакську родину поділяють на дві підродини  — південну та північну.

* прикарибську гілку  — гуахіро [[Колумбія|Колумбії]] та [[Венесуела|Венесуели]], [[вапішано]], [[локоно]] (власне аравакська) в [[Сурінам]]і, [[Гаяна|Гаяні]], [[Гвіана|Гвіані]], вимерлі мови [[токіно]] [[Великі Антильські острови|Великих Антилах]] та [[лукаян]] на Багамських островах. Мовно сюди ж відносять карибів [[Малі Антильські острови|Малих Антил]] які походять від завойвників карибів та місцевих аравакських жінок іньєрі та близькі до них «[[чорні кариби]]» або [[каріфуна]] які в колоніальний період розселилися на узбережжі Гондурасу, Гватемали, Белізу, Нікарагуа.

Окреме місце займає мова [[палікур]] у [[Французька Гвіана|Французькій Гвіані]] та сусідніх районах [[Бразилія|Бразилії]].

Південна підродина включає: аравакські мови перуанського нагірря  — [[амуеша]], [[чамікуро]], [[піро]], [[іпуріна]], [[Кампа (мова)|кампа]] або ж [[ашанінк]]а та близькоспоріднена [[мачіґенґа]]; східної Болівії - — [[мохо]] та [[бауре]]; Мату-Ґросу - — [[паречі]], [[терено]] та інші. Невелика кількість терено живе в Парагваї та Аргентині.

Морфологічно аравакські мови аглютинативні з рисами полісинтетизму. Деякі групи належать до суфіксального типу, інші до префіксального, в ряді мов суфікси використовуються для словозміни, а префікси для словотворення. В багатьох мовах, наприклад в гуахіро, префікси використовуються переважно для іменникової словозміни ( epi? 'чийсь дім', tepia 'мій дім', pipia 'твій дім', nipia 'його дім', shipia 'її дом', wepia 'наш дім', jipia 'наш дім', nepia 'їх дом'), а суфікси для дієслівної (?p? 'дати' - — невизначений вид, ?paj? 'давати' - — тривалий вид, ?pajau? 'дати' - — інтенсивній вид).

Для виразу синтаксичних стосунків використовуються як прийменники так і післяйменники. Порядок слів зазвичай фіксований дієслово-суб'єкт-об'єкт, приіменникові і придієслівні атрибути зазвичай знаходяться в препозиції. Лексичні розходження по групам і окремим мовам вельми значні.

* Ю.  В.  Ванников Лингвистический энциклопедический словарь. - — Москва, 1990. - — с. 42