|
Мочелова Ксения ахуела совсем,ПИСАЙ СТОЯ!
Пашинин писюн
== Ознаки і цінності ==
Ознаками масової культури є орієнтація на вподобання і потреби «середньої людини», дуже велика гнучкість, властивість трансформувати артефакти, створені в межах інших культур, та перетворювати їх у предмети масового споживання, комерційний характер, використання кліше при створенні її артефактів, а також зв'язок із засобами масової комунікації як головним каналом поширення та споживання її цінностей<ref> Безугла Р. І. Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять // Культура і сучасність : альманах. — К.: Міленіум, 2010. — № 2.</ref>.
Декларованими нею цінностями є цінності реального життєвого облаштування, комфортного, зручного життя, соціальна стабільність і особистий успіх.<ref> Безугла Р. І. Масова культура: аксіологічні основи // Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології: Зб. матеріалів четвертої міжнародної науково-творчої конференції 11-12 листопада 2010 р. — К.: НАКККіМ, 2010 — с. 6-7</ref>
Масова культура шанує тривіальність, сентиментальність, швидкі та фальшиві приємності коштом поважних інтелектуальних вартостей, культивує тілесну насолоду, обжерливість, розпусту, користолюбство та пихатість.<ref name = "Асєєва">Асєєва О. А. [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/intelekt/2011_9/Aseeva.pdf Деструктивний вплив масової культури в культуротворчому опануванні сучасних цінностей української культури] // Інтелект. Особистість Цивілізація: темат. зб. наук, пр із соц.-ф.зос. пробл. Вип. 9 / голов. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2011 — с.22-27</ref>.
На думку російського історика Л. Березової, «від діячів масової культури менш за все потрібна творчість і креатив, досить бути професійними інтерпретаторами, трансляторами стереотипних образів, продавцями снів…»<ref>Березовая Л. Г. Массовая культура: концептуализация понятия / Л. Г. Березовая // Массовое сознание и массовая культура в России: история и современность. М.: РГГУ. — 2004 — с. 307</ref>
=== Комерціалізація культури ===
З особливою увагою культурологи відзначають комерціалізацію культури. Ще [[Карл Маркс]], аналізуючи проблеми ринкової економіки, відзначав [[комерціалізація|комерціалізацію]] літературної праці:
{{text|
«[[Джон Мільтон|Мільтон]], який написав "Втрачений рай" і отримав за нього 5 фунтів стерлінгів, був ''непродуктивним'' працівником. Натомість письменник, що працює для свого книгопродавця на фабричний манір, є ''продуктивним'' працівником. Мільтон створював "Загублений рай" з тією ж необхідністю, з якою шовковичний хробак робить шовк. Це був справжній прояв ''його'' натури. Потім він продав свій твір за 5 фунтів стерлінгів. А лейпцизький літератор-пролетар, що фабрикує за вказівкою свого видавця книги... є ''продуктивним працівником'', тому що його виробництво із самого початку підпорядковано капіталу і відбувається тільки для збільшення вартості цього капіталу».<ref>Маркс К. Теория прибавочной стоимости (IV том «Капіталу»)\ В збірнику К. Маркс, Ф. Энгельс об искусстве. М., 1957, Искусство, т I.</ref>
}}
Говорячи про мистецтво в цілому, приблизно аналогічну тенденцію відзначав Питирим Сорокін у середині XX століття:
{{text|
«Як комерційний товар для розваг, мистецтво все частіше контролюється торговельними ділками, комерційними інтересами й віяннями моди... Подібна ситуація творить із комерційних ділків вищих цінителів краси, примушує художників підкорятися їхнім вимогам, що нав'язуються на додачу через рекламу й інші засоби масової інформації».<ref>Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992.</ref>}}
М. Пахтер та Ч. Лендрі визначають кардинальні зміни в діяльності культурних інститутів, інспірованих масовою культурою:
{{text|
«Сучасні тенденції мають кумулятивний характер і вже призвели до створення критичної маси змін, що торкнулися самої основи змісту й діяльності культурних інститутів. До найбільш значимих з них, на наш погляд, належать: комерціалізація культури, демократизація, розмивання границь як у ділянці знання, так і в ділянці техніки, — а також переважна увага до процесу, а не до змісту».<ref>Пахтер М., Лэндри Ч. Культура на перепутье. Культура и культурные институты в XXI веке. – М.: Классика- XXI, 2003. – С. 40.</ref>
}}
=Пипка еу
ХУЕСКИ
== Див. також ==
|
