Гоніння християн: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
Гоніння досягли піку в 64 році, коли [[Римський імператор|імператор]] [[Нерон]] вказав християн винними за пожежу у Римі. В 64 році більша частина Рима була знищена, або
частково пошкоджена вогнем внаслідок пожежі, яка спалахнула у липні того року у лавках
римських торговців. [[Діон Кассій]] ж передає ворожу для Нерона версію, за якою палії були послані самим [[принцепс]]ом для підпалу будинків у різних частинах міста. Ймовірно прагнучи відвернути підозру від себе, Нерон поклав провину за пожежу на християн.<ref>Tac., Ann., XV, 44</ref> Багатьох християн було схоплено, піддано жорстоким тортурам і страчено. Светоній жодним чином не пов'язує це із пожежею. [[Таціт]], розповідаючи про події періоду правління імператора Нерона, вказує на сприйняття християн як окремої, відмінної від іудеїв релігійної групи. Пізніше, при імператорі [[Доміціан|Доміциан]]і (81 - 96), християни піддавалися переслідуванням, на цей раз, як у [[Рим]]і та [[Мала Азія|Малій Азії]], але ці гоніння сповільнилося після смерті Доміціана.
У наступні півтора століття, було, ймовірно, не централізовано організоване гоніння на християн, хоча християнство в якійсь мірі не були легалізовані, і мали місце спорадичні переслідування навколо Римської імперії, наприклад. У [[Єгипет|Єгипті]] і решті [[Північна Африка|Північної Африки]] в перші роки [[III століття|третього століття]], де багато християн було вбито в результаті закону імператора [[Септіміус Северус|Септіміуса Северуса]], який забороняє розповсюдження [[Християнство|християнства]] і [[іудаїзм]]у.
| |||