Спортивне орієнтування: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
KLBot2 (обговорення | внесок) |
Basio (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
'''Спортивне орієнтування''' — вид [[спорт]]у, суть якого полягає в орієнтуванні на місцевості за допомогою [[Топографічна карта|карти]] та [[компас|компаса]] та найшвидшого знаходження заданих контрольних пунктів.
Спортивне орієнтування бере свій початок у лісах Скандинавії, де його вперше ввели в програму підготовки Збройних Сил. До 1895 змагання зі спортивного орієнтування проводилися тільки в армії - серед армійських гарнізонів Об'єднаного, на ті часи, Королівства Швеції і Норвегії.
Перші суспільні змагання зі спортивного орієнтування були проведені спортивним клубом "Tjalve" поблизу столиці Норвегії Осло 31 жовтня 1897. Але справжні змагання зі спортивного орієнтування починаються лише з 1918, коли майор Ернст Килландер, що у той час був президентом Стокгольмської Любительської Асоціації Легкої Атлетики, вигадав новий вид кросс-кантрі змагань (cross country / x-country), де спортсменам пропонувався вибір шляху руху, він також ввів головні принципи спортивного орієнтування, які включають: основні правила спорту, параметри і види дистанцій, вибір орієнтирів для постановки контрольних пунктів, вікові категорії і правила організації змагань. Таким чином, майора Килландера можна по праву вважати "батьком спортивного орієнтування".
Перші змагання з нічного орієнтування були організовані в грудні 1922 в Стокгольмі. У 1923 Швеція стає першою країною, де проводиться регіональний чемпіонат. А перші змагання зі спортивного орієнтування серед жінок були організовані в 1925 в околицях міста Гетеборга.
Якщо до 1930 орієнтування проводилося лише у Швеції, Норвегії та Фінляндії, то в 1934 також у Швейцарії, Угорщині та СРСР. У відкритих міжнародних змаганнях, організованих неподалік від міста Стокгольм в 1960, взяли участь сім країн.
Наступною значною датою в історії орієнтування став 1961, коли в Копенгагені відбулася інавгурація Міжнародної Федерації Спортивного Орієнтування. У той рік Федерація складалася з десяти країн: Болгарії, Данії, Західної та Східної Німеччини, Угорщини, Норвегії, Фінляндії, Чехословаччини, Швейцарії та Швеції. Велика Британія увійшла до Федерації в 1967. Перший чемпіонат Європи, що був проведений у Норвегії в 1962, пізніше перейменували на чемпіонат світу. Перший чемпіонат Радянського Союзу пройшов в Україні у 1963 біля міста Ужгород.
== Огляд ==
Спортивне орієнтування — складний багатокомпонентний вид [[спорт|спорту]], в якому для досягнення високого результату необхідно в рівній мірі володіти всіма компонентами: фізичною, технічною, тактичною, психічною та інтегральною підготовленістю.
Спортивне орієнтування є видом спорту, в якому учасник змагань за допомогою спортивної карти і компаса повинен якнайшвидше подолати дистанцію, відвідавши певну кількість точок, які влаштовані на місцевості — контрольних пунктів. Контрольний пункт (КП) — це трикутна помаранчево-біла [[призма]] з розміром сторони 30х30 см, яку влаштовують на точному орієнтирі (горб, яма, галявина, інше), що є на карті, і обладнують засобом для відмітки (олівець, компостер або електронні засоби відмітки). На старті учасник отримує спортивну карту з нанесеними на неї КП, кількість яких, а також послідовність їх проходження, визначають судді. Переможець на дистанції визначається за кращим часом проходження всіх позначених на карті КП. Учасників, як правило, поділяють на групи - відповідно віку (10 — 60 років і старші) і кваліфікації, наприклад: 21Е (еліта: МС та КМС) та 21А (розрядники), серед чоловіків і жінок. Основні типи дистанцій: спринт, середня дистанція, довга дистанція і естафети (2-4 етапні). Найпопулярніший вид спортивного орієнтування - за заданим напрямком. Це коли точки КП на карті з'єднані послідовно один за одним лініями. Спортсмен повинен саме в такій послідовності проходити їх. Також існує спортивне орієнтування за вибором, суть якого пологає в тому, що спортсмен повинен сам обирати послідовність проходження КП, регламентується лише їх кількість - для старших груп їх (КП)більше, для молодших - менше. Існує також спортивне орієнтування на намічених дистанціях. Суть його полягає в тому, що на старті спортсмен отримує "чисту" карту, тобто без нанесених ній КП та дистанції. Спортсмен від старту починає рух орієнтуючись по маркерам (кольорових стрічках тощо), на шляху руху спортсмена зустрічаються КП, на яких засобом відмітки є маркер чи олівець, яким на карті потрібно зробити відмітку у вигляді хрестика, на тому місці карти, де на думку спорстмена-орієнтувальника знаходиться точка КП.
== Спортивне орієнтування в Україні ==
У 1963
У травні 1963
Команди України на І Всесоюзних змаганнях з орієнтування того ж 1963 р. також були укомплектовані туристами. Кращими у командах України були в індивідуальних змаганнях: наймолодша учасниця Всесоюзних змагань О. Смірнова (Білецька) — 6 місце та Б. Леві — 9 місце (обоє Київ). У парних змаганнях одеська пара Е. Степаненко та К. Бойко зайняла 6 місце. Це був вагомий успіх, бо орієнтуванню України був тільки один рік, а прибалтійські спортсмени, ленінградці та москвичі вже мали за плечима чималий досвід.
Спортивне орієнтування та туризм ще довго йшли разом. Становлення орієнтування у Радянському Союзі та в Україні нерозривно пов’язано з туристським активом, який створював правила, малював карти, проводив змагання, готував команди.
Рядок 19 ⟶ 27:
Зараз, згідно з класифікацією Міжнародної федерації спортивного орієнтування (IOF) існує кілька різних форм цього виду спорту: класичне орієнтування, орієнтування на лижах, на гірських велосипедах та орієнтування для [[інвалід|інвалідів]].
== Джерела ==
* Даценко Л.М. Карта у спортивному орієнтуванні / Проблеми безперервної географічної освіти і картографії Збірник наукових праць - 8 випуск. 2008 р.
== Посилання ==
{{commonscat|Orienteering}}
| |||