Бернард Кац: відмінності між версіями

| національність = {{FRG}} {{GBR}}

| нагороди = [[Файл:Nobel prize medal.svg |20px]] [[Нобелівська премія з фізіології і медицини]] ([[1970]]) <br /> [[Медаль Коплі]] (1967)

'''Сер Бернард Кац''' ({{lang-en | sir Bernard Katz}},* {{н}} [[26 березня]] [[1911]]&nbsp;— {{†}}[[20 квітня]] [[2003]])&nbsp;— британський біофізик і фізіолог. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині ([[1970]], спільно з [[Джуліус Аксельрод|Джуліусом Аксельродом]] і [[Ульф фон Ейлер|Ульфом фон Ейлером]]) за «відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон і механізмів їх збереження, виділення та інактивації».

Народився в [[Лейпциг]]у ([[Німеччина]]), в сім'ї Макса Каца та Євгенії Рабинович. Закінчив гімназію Альберта в [[1929]] році, вступив до [[Лейпцизький університет|Лейпцизького університету]] на медичний факультет. У 1932 році, на передостанньому курсі університету, йому була вручена премія Зігфріда Гартена за дослідження в області [[фізіологія|фізіології]]. У 1933 закінчив університет.

Після приходу до влади нацистів сім'я Бернарда Каца ухвалює рішення емігрувати до [[Великобританія|Великобританії]] ([[1935]]). Тут він продовжив розробки в області нейрофізіології в [[Лондонський університетський коледж|Лондонському університетському коледжі]], під керівництвом відомого британського фізіолога і біофізика, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини ([[1922]]) [[Арчібальд Віван Хілл|Арчібальда В. Хілла]].

У 1938 Бернард Кац отримав [[доктор філософії|докторську ступінь]]. Зважаючи на неминучість війни Великобританії і нацистської Німеччини, Бернард Кац, на запрошення австралійського нейрофізіолога, майбутнього лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицині ([[1963]]) сера [[Джон Екклс|Джона К. Екклса]] їде в [[Австралія|Австралію]], де поступає на роботу в [[: en: Sydney Hospital | госпіталь Сіднея]].

У 1941 він отримав громадянство [[Британська співдружність|Британської співдружності]]. У 1942 Бернард К. записався в [[: en: Australian Air Force | Королівські ВПС Австралії]] і до кінця війни служив офіцером радіолокації на [[Тихий океан|Тихому океані]]. З 1946 працював в [[Лондонський університетський коледж|Університетському коледжі в Лондоні]]&nbsp;— спочатку на посаді заступника директора з біофізичних досліджень, а потім, в 1950—19511950–1951&nbsp;— викладачем фізіології. У 1952 Кац отримав посаду професора біофізики і був призначений завідувачем кафедрою біофізики. З 1952&nbsp;— член, а з 1965&nbsp;— віце-президент [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]]. У 1969 він був удостоєний лицарського звання.

Основні дослідження вченого були в області [[нейрофізіологія|нейрофізіології]], вивчення передачі збудження з нервових клітин на м'язові волокна. Бернард Кац довів, що ця передача здійснюється за допомогою молекул [[ацетилхолін]]у за участю іонів кальцію. З великого числа наукових публікацій вченого потрібно особливо відзначити: ''Електричне збудження нерву'' ({{lang-en|Electric excitation of nerve}}) (1939), ''Нерв, м'яз і синапс'' ({{lang-en|Nerve, muscle and synapse}}) (1966), ''Вивільнення нейротрансіметів'' ({{lang-en|The release of neural transmitter substances}}) (1969).

Бернард Кац&nbsp;— лауреат [[Нобелівська премія з фізіології і медицини|Нобелівської премії з фізіології і медицині]] ([[1970]], спільно з Джуліусом Аксельродом і Ульфом фон Ейлером) за "відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон і механізмів їх збереження, виділення та інактивації ". Також він удостоєний медалі Бейлі Королівського товариства лікарів і медалі Коплі Королівського наукового товариства. Бернард Кац&nbsp;— член Італійської національної академії наук, Американської академії наук і мистецтв, Датської королівської академії наук і мистецтв, Національної академії наук США. Лауреат почесних звань професора [[Кембриджський університет|Кембріджського університету]] та Інституту Вейцмана в Ізраїлі.

* [[Коротка єврейська енциклопедія]], т. 1-11, Єрусалим, 1976—20051976–2005

* [http://www.deutsches-museum-bonn.de/zeitzeugen/katz/katz_e.html Bernard Katz: "«An autobiographical sketch"»]