Зизифус звичайний: відмінності між версіями

Зизифус, унабі, ююба, жожоба, китайський фінік –(''Zízíphus jujúba'') — все це назва субтропічної плодової культури, яку в Китаї вирощують вже більше п’ятип'яти тисяч років. Звідти він попав у Середземноморські країни. Найбільш поширений в Китаї (більше 200 тис.га), де вирощується близько чотирьохсот сортів. Великі плантації унабі займає в Індії і Пакистані; останнім часом інтенсивно збільшується його кількість в США, Іспанії, Італії, Франції, Португалії та інших південних країнах. Наявні промислові насадження і в Криму. Але в Україні ним активно займаються переважно садоводи аматори.

Зизифус – — субтропічна плодова культура, яка вирізняється своєрідними харчовими, лікувальними, дієтичними і іншими якостями плодів і листя.

Рід Унабі (Ziziphus) відноситься до родини Жостерових (Rhamnaceae) і об’єднуєоб'єднує близько п’ятидесятип'ятидесяти видів, з яких в культурі використовуєтся тільки ююба. Його надземна частина – — листопадне (точніше, гілкопадне) дерево-кущ висотою від трьох до десяти метрів, з колючою розлогою або пірамідальною кроною. Кора дерева темно-сіра, молоді гілки червоно-коричневі, суглобисті, мають на вузлах колючки.

Листки чергові, короткочерешкові, шкірясті, широколанцетні або видовжено-яйцевидні, по краю тупопилчасті розміром 6х2см6х2 см, мають три базальних жилки, а не одну, як всі плодові. Вони шкірясті, блискучі, вилискує, без опушення, інтенсивно-зелене і завжди повернуті до сонця під прямим кутом. Листкова поверхня формується залежно від умов року одночасно з формуванням урожаю.

Квітки зизифуса за морфологією і механізмом цвітіння також різко вирізняється від усіх плодових - — двостатеві, дрібні, до 0,5см5 см діаметром, зеленувато-жовтого кольору, духмяні, зібрані в напівзонтики на коротких квітконіжках по 2-6 штук. Квітки виділяють багато нектару, в з’вязкуз'вязку з чим зизифус є одним із кращих медоносів. Його охоче відвідують бджоли.

Суцвіття – — несправжній кошик (по 2-3 квітки), формується в пазусі кожного листка зростаючого плодоносного пагона. Чим сприятливиші умови вегетації, тим більше довжина плодоносів, а, відповідно листя, бутонів і плодів. Цвітіння розтягнуте на 1-1,5 місяця і настільке рясне, що при зав’язуваннізав'язуванні 0,8-3,2% дає врожай 25,0-32,5 тонн плодів з гектара. Цвіте в наших умовах із середини червня до середини серпня, так що заморозків не боїться. Достигання, як і цвітіння – — розтягнуте і проходить на протязі двох – — двох з половиною місяців.

Плід – — куляста або видовжена кістянка, з червоно-коричневою або жовтою глянцевою шкіркою, з м'ясистим солодким білим або світло-зеленим мезокарпієм і кам'янистим ядром. Зростаючі плоди світло-зелені, при дозріванні вони від плодоніжки починають забарвлюватися в коричневі тони, набуваючи кольору і смаку яблуневої сушки; здатні до дозарювання. При перестиганні стають ватними.

Плоди зизифуса на смак кислувато-солодкі або солодкі, в окремих культурних сортів їх розміри досягають 3х5см3х5 см; сіянці дають плоди розміром приблизно 2х3см (як у крупної черешні). Вживають їх в свіжому, в’яленомув'яленому і консервованому вигляді, а також для приготування компотів, варення, маринадів, пюре, цукатів, широко застосовують в кондитерській, парфумерній і фармацевтичній промисловості.