Лісовий Василь Семенович: відмінності між версіями

Виступив зіз відритим листом на захист заарештованих [[шістдесятники|шістдесятників]] і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними.

Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Лісового до відкритого протесту. Разом з [[Євген Пронюк|Євгеном Пронюком]] видав №  6 самвидавського журналу «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків.

Київський обласний суд [[6 грудня]] [[1973]] засудив його до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3  років заслання за ст.  62 ч.  1 КК  УРСР. «Посправниками» Лісового були Євген Пронюк та [[Василь Овсієнко]].