Чорні запорожці: відмінності між версіями

У грудні 1918 — квітні [[1919]] брав участь у ІІ-й українсько-більшовицькій війні, після якої восени 1919 року опинився з іншими військами УНР у «трикутнику смерті» ([[Любар]]-[[Шепетівка]]-[[Миропіль (смт)|Миропіль]]). Восени 1919 — навесні 1920 полк узяв участь у І Зимовому поході Дієвої армії УНР, де відзначився як чи не єдиний боєздатний і відносно уніформований підрозділ. 5 січня 1920 року вступили до міста [[Голованівськ]] Балтського повіту Одеської губернії, 19 січня — в [[Саврань]] того ж повіту. 24 січня відбулася переправа полку на східний берег річки Синюха, того ж дня прибула до полку надіслана начальником Ольвіопольського району полковником Поповим за дорученням головного командування Збройних Сил Півдня Росії делегація з умовами миру і співпраці для боротьби проти Червоної армії. Делегацію було направлено з охороною в напрямку Канева на розшук штабу армії УНР. 9 лютого в селі Байбузи штаб полку одержав наказ про прилучення до Київської групи отамана Юрка Тютюнника — до часу з'єднання з армією УНР. Полк Чорних Запорожців і Мазепинський кінний полк зводились в бригаду на чолі з полковником Петром Дяченком. 10 лютого вояки полку вступили до містечок Білозір'я та Сміла Черкаського повіту. 13-15 лютого точилися бої кінного полку Чорних Запорожців з частинами Червоної армії за Золотоношу. 1 березня запорожці повторно вступили в Голованівськ, 5 березня — в [[Бершадь]] та [[Гайворон]], 14 березня зайняли [[Голованівськ]] Балтського повіту; 16 березня — [[Первомайськ|Богопіль]].