Ландульф I (князь Беневентський): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
У [[909]] побував у [[Константинополь|Константинополі]], де отримав титули [[антипатос|антипатоса]] і [[патрицій|патриція]]. [[2 липня]] [[911]] Ландульф підписав дружній договір з [[Неаполітанський дукат|неаполітанським дукою]] [[Григорій IV (дука Неаполя)|Григорієм IV Неаполітанським]]. Продовжував політику союзницьких відносин з [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]], хоча не був її васалом. У [[914]] отримав у володіння знаменитий монастир у [[Монте Кассіно]] та призначив абатом Іоанна. Наступного року ([[915]]) абат Іоанн був посланий до Константинополя для поновлення умов союзного договору. Цього ж літа відбулось об'єднання військ візантійців на чолі з новим [[стратег|стратегом]] з [[Барі]] [[Миколай Пічінглі|Миколаєм Пічінглі]] та загонів італійських князів: [[Іоанн I (консул Гаети)|Іоанна I]] і [[Доцибіл II (герцог Гаетанський)|Доцібіла II Гаетанських]], [[Григорій IV Неаполітанський|Григорія IV]] і [[Іоанн II Неаполітанський|Іоанна II Неаполітанських]], [[Гваймар II (князь Салернський)|Гваймара II]]. Об'єднане військо разом із силами [[папа Римський|папи Римського]] [[Іоанн X|Іоанна X]] і герцога [[Альберік I Сполетський|Альберіка I Сполетського]] перемогли [[сарацини|сарацинів]] у [[битва біля Гарільяно|битві біля Гарільяно]].
У [[921]] підтримав антигрецьке повстання в [[Апулія|Апулії]], дійшовши аж до [[Асколі]]. Проте, він був змушений вислати свого сина [[Ландульф II
В останні роки життя антивізантійська політика Ландульфа I виявилась хибною, атому він був змушений укласти мирний договір з візантійцями.
|