Комутація (телекомунікації): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Aares1234 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Aares1234 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 37:
==Просторова комутація==
 
Блок просторової комутації часових каналів (БПК) виконує перенесення кодового слова певного КІ в однойменний КІ інших ЦЛ. У загальному випадку БПК складається з управляючого пристрою і з комутаційної матриці, в горизонталь якої включені вхідні (ВхЛ), а у вертикаль – вихідні ЦЛ (ВЛ) (рис. 121.). Процес просторової комутації ілюструє рис. 132.[[File:Блок просторової комутації.png|thumb|Рис.1.Блок просторової комутації]] [[File:Процес просторової комутації.png|thumb|Рис.2.Процес просторової комутації]]
Комутаційна матриця є комбінаційним автоматом з N інформаційними входами, М інформаційними виходами і N х М точками комутації, керованими від управляючих входів k, причому кількість останніх визначається типом елементів, на яких побудована комутаційна матриця (рис. 143).
Управляючою інформацією для БПК є адреси ВхЛ і ВЛ, які повинні бути скомутовані в заданому КІ. Ці адреси повинні бути занесені в управляючий пристрій БПК (УП) і зберігаються в ньому до закінчення з'єднання, тому УП будується на елементах, що запам'ятовують, і називається адресним запам’я­товувальним пристроєм (АЗП) або керуючою пам'яттю (КП).
[[File:Способи побудови БПК.png|thumb|Рис.3.Способи побудови БПК]]
Управляючий пристрій керується блоком управління (БУ) вищого рівня шинами даних (ШД), шинами адреси (ША) і шинами управління (ШУ). Структура і об'єм пам'яті АЗП визначається побудовою комутаційної матриці і параметрами N і М. У разі реалізації матриці на електронних контактах
(рис. 143, а) або на мікросхемах І-АБО (рис. 143, б) кожній точці комутації необхідний власний управляючий вхід, тому їхня кількість є N Х М. На кожний управляючий вхід подається один з n можливих часових сигналів, які визначають номер КІ, в якому повинна здійснюватися комутація.
Якщо ж комутаційна матриця реалізується на мультиплексорах МХ
(рис. 143, в) або демультиплексорах DМХ (рис. 143, г), то кількість управ­ляючих входів зменшується, оскільки управляючі сигнали передаються ними в кодованому вигляді.
Незалежно від способу реалізації комутаційної матриці з'єднання між вхідними і вихідними ЦЛ повинні встановлюватися на тривалість канального інтервалу, тому на відповідну точку комутації управляючий сигнал потрібно подавати протягом заданого КІ. Звідси зрозуміло, що адреса точки комутації повинна бути записана в ту комірку АЗП, яка читається в цьому КІ. Кількість елементів пам'яті АЗП повинна збігатися з числом каналів n в комутованих цифрових трактах. Розмір комірки визначається способом реалізації комута­ційної матриці і кількістю точок комутації. Звичайно АЗП розділяють на секції, кожна з яких керує певною групою точок комутації, закріплених за окремою ВЛ (рис. 154, б) або окремою ВхЛ (рис. 154, в) – відповідно розрізняють управління по виходах і управління по входах. У першому випадку в i-ту комірку k-ї секції АЗП (Клі) заноситься номер ВхЛ, яку потрібно скомутувати з k-ю ВЛ в i-му КІ. [[File:Варіанти управління просторовим комутатором.png|thumb|Рис.4.Варіанти управління просторовим комутатором]]
У разі реалізації комутаційної матриці на демультиплексорах секції АЗП закріплені за ВхЛ, а в комірки АЗП відповідно записують номери тих ВЛ, які повинні бути скомутовані з цією ВхЛ (див. рис. 143, г).
Для прискорення комутації і, отже, пропускної здатності ЦКП застосо­вують паралельне (одночасне) передавання всіх r розрядів кодового слова. Відповідно швидкість передавання зростає в r раз. Реалізація паралельного передавання вимагає додаткового обладнання: послідовно-паралельних пере­творювачів кодових слів на виході кожної ВхЛ і паралельно-послідовних – на вході кожної ВЛ.
== Див. також ==