Басоля: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Посилання на сторінку "Струнотримач" |
||
Рядок 15:
Розрізняють чотириструнну басолю з центральної України і триструнну — з Бойківщини. На них грають переважно смичком (нар. «смиком»), інколи щипком. Використовується як акомпанемент у малих інструментальних ансамблях (троїстих музиках). В Закарпатті зустрічається п'ятиструнна басоля, на якій грають щипком пальців та ударом по струнах спеціальною паличкою — бильцем.
Верхня дека виробляється із смереки, ялини або явора, нижня з явора, обичайка із бука. Під [[Струнотримач|струнотримачем]] інколи вирізався спеціальний отвір, куди вставлялося скельце для особливого забарвлення звука. (зафіксовано на Бойківщині). Розмір інструменту коливається від 50-70 см (Поділля, Полтавщина) до 140—160 см (Закарпаття). Сучасне виробництво зафіксоване на Закарпатті.
Зустрічається у невеличких народних ансамблях і оркестрах в Україні, зокрема у троїстих музиках. Його зовнішній вигляд нагадує скрипку або віолончель. У центральних та східних регіонах України зустрічається чотириструнна басоля, а в західних – триструнна. Грають на басолі смичком. На Закарпатті є п'ятиструнна басоля. Оригінальним народним інструментом, що увібрав у себе ряд елементів музичного побуту Гуцульщини, став козобас. Під акомпанемент басолі на весіллі водили козу. Пізніше виникла ідея зробити басолю з прикрасою – голівкою кози. То ж не дивно, що його назвали козобасом. Цей інструмент найчастіше зустрічається у фольклорних ансамблях.
| |||