'''Віскача південна''' (''Lagidium viscacia'') — гризун роду [[Гірські віскачі]]. Вид має відносно добреширокий поширенийареал; полюбляє скелисті місцевості, де він колонізує ущелини. Зустрічається в південному [[Перу]], південній та західній [[Болівія|Болівії]], на півночі [[Чилі]] та на заході [[Аргентина|Аргентини]]. Діапазон жител по висоті над рівнем моря: 2.500 м. — 5100 м. Маса 3 кг; Як і всі члени цієї родини, віскачі мають товсте, м'яке хутро, за винятком хвостів, де шерсть груба. Вони блідо-жовті або сірі зверху, кінчик хвоста чорний; колір хутра варіює зі зміною сезону і з віком. Вуха довгі, вкриті хутром. Всі ступні чотирипалі. Їхня дієта в основному складається з трав, мохів та лишайників. Пік активності — біля сходу й заходу сонця. Полюбляють день проводити на виступах скель, купаючись у сонячному теплі. Парування відбувається в період з жовтня по грудень. Після вагітності, 120—140 днів, самка народжує одного малюка. Дитинча народжується добре опушене з відкритими очима і здатне вживати тверду їжу в перший же день свого життя. Матір доглядає дитя близько 8 тижнів.
