Алкман: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Мітка: УВАГА! Можливий вандалізм! |
||
Рядок 97:
[[ro:Alcman]]
[[ru:Алкман]]
[[scn:Alcmani]]Лермонтов Михайло Юрійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Юрійович Лермонтов
Михаил Юрьевич Лермонтов
Михайло Лермонтов, 1837 рік
Дата
народження: 3 (15) жовтня 1814
Місце
народження: Москва,
Російська імперія
Дата
смерті: 15 (27) липня 1841 (26 років)
Місце
смерті: П'ятигорськ,
Російська імперія
Національність: росіянин
Рід діяльності: поет, прозаїк, драматург
Михайло Юрійович Лермонтов (рос. Михаил Юрьевич Лермонтов, * 3 (15) жовтня 1814, Москва,— † 15 (27) липня 1841, П'ятигорськ) — російський поет, прозаїк, драматург.
Зміст [сховати]
1 Біографія
1.1 Дитинство
1.2 Навчання у Москві і початок літературної діяльності
1.3 Петербурзький період життя
2 Творчість
2.1 Українські переклади
3 Приклади поетичної творчості
4 Див. також
5 Посилання
[ред.]Біографія
[ред.]Дитинство
Народився М. Ю. Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві в будинку поблизу Червоних воріт. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, з дворянської сім'ї, що збідніла; мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних). За однією з спірних і непідтверджених теорії у батьківській родині вважалося, що походить вона від шотландських Лермонтів, один з яких влаштувався в Росії на початку 17 століття, в царювання Михайла Романова. Проте це не було ні доведено, ні спростовано, і таким чином залишається легендою.
У 1815 р. молода сім'я жила в селі Тархани Пензенської губернії, в маєтку бабусі майбутнього поета О. Арсеньєвої. Тут пройшли дитячі роки поета. Він рано втратив матір (померла в 1817 р., у віці 21 року) і виріс в розлуці з батьком. Бабуся робила все для єдиного, обожнюваного внука, не жаліючи грошей на вчителів і гувернерів. Він отримав прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами, добре малював і ліпив, навчався музиці (грав на флейті, фортепіано і скрипці).
Побоюючись за здоров'я хворобливого внука, бабуся здійснювала втомливі подорожі на Кавказ (1818, 1820, 1825 рр.) для лікування мінеральними водами. Враження від цих поїздок залишилися у Лермонтова в пам'яті на все життя (згодом вони знайдуть своє відображення в ранній творчості поета — «Кавказ», 1830; «Сині гори Кавказу, вітаю вас!», 1832).
[ред.]Навчання у Москві і початок літературної діяльності
У 1827 р. бабуся привезла онука у Москву, щоб продовжити його освіту. 1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського університетського благородного пансіону, одного з кращих навчальних закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним читанням.
У пансіоні в 1828 році Михайло Лермонтов пише вірші, що й прийнято вважати початком його літературної діяльності.
Восени 1830 р. М. Ю. Лермонтов вступає до Московського університету на етично-політичне відділення. Незадоволення Лермонтова лекціями професорів і невдоволення професорів нечемними відповідями і приріканнями студента, що вважалося недозволеною зухвалістю, призвели до того, що він подав заяву про звільнення і залишив університет у 1832 р.
[ред.]Петербурзький період життя
Однак треба було продовжувати освіту, і Лермонтов розраховував зробити це в Петербурзькому університеті, але йому довелося б почати з першого курсу, оскільки час навчання в московському університеті йому як звільненому не зараховувався. Він не захотів втрачати два роки і круто змінив плани.
4 листопада 1832 року він вступив у Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів. Два роки, проведені в обстановці казармової муштри, були, з його слів, «страшними». Але і в цих умовах Лермонтов потай продовжує писати, хоч його творчість переживає період спаду.
Після закінчення Школи в 1834 р. Лермонтов підвищений з юнкерів в корнети лейб-гвардії Гусарського полку, що стояв в Царському Селі. Однак більшу частину життя Лермонтов проводить в Петербурзі, уперше відчувши себе вільним. Його спостереження за життям світського суспільства лягли в основу драми «Маскарад» (1835 р.), яку він задумував так: «Комедія, на зразок „Горя від розуму“, різка критика на сучасні порядки». Пересвідчившись, що «Маскарад» не протягти крізь театральну цензуру, повертається до прози: починає роман — «Княгиня Ліговська», в якому уперше з'являється ім'я Печоріна. Автобіографічні моменти роману пов'язані з Варєнькою Лопухіною, глибоке почуття до якої все життя не залишало поета. Звістка про загибель О. Пушкіна приголомшила Лермонтова і наступного дня він пише вірш «На смерть поета», а за тиждень — заключні 16 рядків цього вірша, який відразу зробив його відомим, переписувався і завчався напам'ять. 3 березня 1837 поет був арештований у справі «про недозволені вірші». Сидячи під арештом, пише кілька віршів: «В'язень», «Сусід», «Молитва», «Бажання». Прекрасні витвори мистецтва.
Пейзаж Лермонтова «Тіфліс», 1837
Лермонтов був переведений з гвардії до Нижегородського драгунського полку і 1 квітня відправився з Петербурга на Кавказ. Прямуючи в своє перше заслання, він на місяць затримався в Москві, яка готувалася до великого торжества — 25-річчя Бородінської битви. Поет переробляє Кавказ, свій юнацький вірш «Поле Бородіно», і з'являється твір «Бородіно», опублікований в «Сучасникові» в 1837 р.
Під час кавказького заслання він познайомився з декабристами, які також відбували тут заслання, а з поетом А. Одоєвським навіть подружився. Майже все, що створив Лермонтов в період між двома засланнями, так чи інакше пов'язано з Кавказом. Кавказькі теми і образи знайшли широке відображення в його творчості: в ліриці і в поемах, романові «Герой нашого часу» (1838). Вони знайшли відбиток і в численних замальовках і картинах Лермонтова, обдарованого живописця.
У січні 1838 р. Михайло Лермонтов приїжджає в Петербург, оскільки турботи бабусі і клопотання В. Жуковського увінчалися успіхом, і поет був переведений до Гродненського полку, розташованого неподалік Новгорода. Близько місяця прожив поет у Петербурзі, щодня буваючи в театрі, був також у Жуковського, якому віддав поему «Тамбовська казначейша», незабаром опубліковану в «Сучасникові». Внаслідок подальшого клопотання Лермонтов був переведений до свого колишнього гусарського полку, що стояв в Царському Селі. Тоді ж з'явилася без імені автора, не пропущеного цензурою, «Пісня про царя Івана Васильовича…»
До початку 1839 р. Лермонтов зближується з редакцією «Вітчизняних записок», що видавалися А. Краєвським, і поступово входить в середовище петербурзьких літераторів. Відвідує поетичні вечори, зустрічається з Куковським, Тургенєвим, Бєлінським. У прогресивних колах в ньому бачать надію російської літератури. «В Росії з'явилося нове могутнє обдарування — Лермонтов», — оголошує Бєлінський.
Пам'ятник на місці дуелі М. Ю. Лермонтова
У березні 1840 р. за дуель з сином французького посла Е. де Барантом Лермонтова було переведено в піхотний полк і відправлено в діючу армію на Кавказ. Він бере участь у військових діях, «виконуючи покладене на нього доручення з відмінною мужністю і холоднокровністю».
На початку лютого 1841 р., отримавши двомісячну відпустку, Лермонтов приїжджає в Петербург, сподіваючись отримати відставку і залишитися в столиці. Але і в цьому йому відмовлено, як і в нагороді за сміливі дії в боях на Кавказі.
Більше того, йому наказано протягом 48 годин покинути столицю і слідувати в свій полк на Кавказ. Він прибуває в П'ятигорськ і отримує дозвіл затриматися для лікування мінеральними водами. У записнику Лермонтов запише свої останні вірші: «Суперечка», «Сон», «Круча», «Тамара», «Листок», «Побачення», «Пророк», «Вийду один я на дорогу» та інші.
Тут він зустрічає своїх старих приятелів, в числі яких і його товариш по Школі юнкерів, Н. Мартинов. На одному з вечорів у будинку Верзіліних, де збиралася молодь, ображений черговим ущипливим жартом Лермонтова, Мартинов викликає його на дуель. Дуель відбулася 15 липня 1841. Поет був убитий. Тіло Лермонтова було поховане на П'ятигорському кладовищі. Пізніше на прохання бабусі труну з прахом поета перевезли в Тархани і поховали в родинному склепі.
[ред.]Творчість
1830-31 рр. — вершинний етап юнацької творчості Лермонтова. Він працює надзвичайно інтенсивно: за два роки перепробував практично всі віршовані жанри: елегія, романс, пісня, присвячення, послання і т. д. Поет напружено вдивляється в своє внутрішнє життя, намагаючись виразити словом невимовні душевні рухи. Він торкається і загальних питань буття, і етичного життя особистості. Драма «Дивна людина» — свого роду фокус автобіографічних мотивів його лірики цього періоду.
[ред.]Українські переклади
На українську мову Лермонтова перекладав Кундзіч Олексій Леонардович.
[ред.]Приклади поетичної творчості
« Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
Быть может, за стеной Кавказа
Укроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.
»
« Люблю отчизну я, но странною любовью!
Не победит ее рассудок мой.
Ни слава, купленная кровью,
Ни полный гордого доверия покой,
Ни темной старины заветные преданья
Не шевелят во мне отрадного мечтанья.
»
[ред.]Див. також
2222 Лермонтов - астероїд, названий на честь літератора.
[ред.]Посилання
Портал «Література»
Лермонтов Михайло Юрійович у Вікіцитатах?
Лермонтов Михайло Юрійович у Вікіджерелах?
Лермонтов Михайло Юрійович на Вікісховищі?
Лермонтов Михайло Юрійович на Родоводі?
Михаил Юрьевич Лермонтов у Lib.Ru
Лермонтов в бібліотеці «Русская литература и фольклор»
М. Л. Бродский. М. Ю. Лермонтов: биография. // Государственное издательство художественной литературы., 1945
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (Квітень 2008)
Категорії: Народились 15 жовтняНародились 1814Померли 27 липняПомерли 1841Російські письменникиРосійські поетиРосійські драматургиУродженці МосквиЛермонтов Михайло ЮрійовичЛюди, на честь яких названо астероїдПомерли в П'ятигорськуПоховані в Пензенській області
Навігаційне меню
ЗареєструватисяВхід до системиСтаттяОбговоренняЧитатиРедагуватиПерегляд історії
Головна сторінка
Поточні події
Нові редагування
Нові сторінки
Випадкова стаття
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами
العربية
Azərbaycanca
Беларуская
Беларуская (тарашкевіца)
Български
Bosanski
Català
Нохчийн
Česky
Cymraeg
Dansk
Deutsch
Ελληνικά
English
Esperanto
Español
Eesti
Euskara
Suomi
Français
Frysk
Gaeilge
Galego
עברית
Hrvatski
Magyar
Հայերեն
Italiano
日本語
ქართული
한국어
Кыргызча
Latina
Lietuvių
Latviešu
Македонски
Nederlands
Norsk (nynorsk)
Norsk (bokmål)
Ирон
ਪੰਜਾਬੀ
Polski
Português
Română
Русский
Srpskohrvatski / српскохрватски
Simple English
Slovenčina
Slovenščina
Српски / srpski
Svenska
Тоҷикӣ
Türkmençe
Türkçe
Татарча/tatarça
Tiếng Việt
中文
Остання зміна цієї сторінки: 11:15, 16 січня 2013.
Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike, також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання.
[[sl:Alkman]]
[[sv:Alkman]]
| |||