'''Аграризм''' — політична доктрина низки селянських партій та рухів Центральної та Південно-Східної Європи 1900—30-х роках. Вчення аграризму наголошує на тому, що селянство зосереджує в собiсобі головні позитивнiпозитивні цінностiцінності й якостiякості суспільства, є осердям стабільностiстабільності держави й зберігачем національної ідентичностiідентичності і що вказанiвказані чесноти мають визначити його прихід до політичної влади. Виник як реакція на модернізаційні зміни в аграрних країнах Європи. Поширенню його ідей сприяли німецькі та французькі вчені А. Шефле (автор терміна), Г. Руланд, Ж. Мелін. Ідеологію аграризму прийняли: Польське сторонництво людове, Чеська аграрна партія, Болгарський землеробський народний союз та інші. Відомі ідеологи аграризму: А. Швегла, М. Годжа, О. Франкенбергер (Чехословаччина), А. Стамболійський (Болгарія), Я. Домбський (Польща). В Україні аграристські за змістом ідеї розробляв [[Липинський В'ячеслав Казимирович|В.Липинський]], який був ідеологом доктрин Української демократичної хліборобської партії (1917) та гетьман руху в еміграції (1920—30).
