Візитантки: відмінності між версіями

'''Візитантки''',''Орден відвідин Пресвятої Діви Марії''({{lang-la| Ordo Visitationis Mariae, OVM}}) - — жіночий [[католицизм|католицький]] [[чернецтво|чернечий]] [[орден]], заснований [[Франциск Салезький|Франциском Салезьким]] та [[Жанна де Шанталь|Жанною де Шанталь]] (зараховані до лику святих) в [[1610]] році.

Спочатку орден створювався як споглядально-діяльний, поряд з самітницьким життям в монастирі сестри повинні були відвідувати бідних і хворих, але вже через 8 років після заснування він став повністю самітницький.

В [[1998]] році Орден візитанток налічував 2732 черниць в 151 монастирях.

Монастирі ордена знаходяться у [[Франція|Франції]], [[Італія|Італії]], [[Німеччина|Німеччини]], [[Польща|Польщі]], [[Бельгія|Бельгії]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Португалія|Португалії]], [[США]], [[Австрія|Австрії]], [[Мексика|Мексиці]], [[Канада|Канаді]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Ірландія|Ірландії]] та інших країнах.

Орден був заснований в [[Аннесі]] в 1610 році. Першою настоятелькою ордену була св. [[Жанна де Шанталь]], першим духовним керівником ордену - — св. [[Франциск Салезький]].

В [[1604]] році [[Жанна де Шанталь|Жанна де Рабутін - — Шанталь]] зустрілася в [[Діжон]] з [[Франциск Салезький|Франциском Салезьким]], будучи молодою вдовою у віці 28 років , маючи 4-х дітей. Між ними виникла тісна релігійна дружба, яка і привела до заснування у [[Аннесі]] Ордену Відвідини Пресвятої Діви Марії.

Пізніше [[Жанна де Шанталь|Жанна-Франсуаза Фремут, вдова барона де Шанталь]] під духовною опікою [[єпископ|єпископа]]а [[Женева|Женеви]] [[Франциск Салезький|Франциска Салезького]], погоджується вести групу, яку вони хотіли присвятити уривку з [[Євангеліє|Євангелія]] - — [[Відвідини Марією Єлисавети|Відвідини]], де [[Діва Марія|Марія]], вагітна [[Ісус Христос|Христом]], йде, щоб допомогти її двоюрідній сестрі [[Свята Єлисавета|Єлисавета]], позилого віку, і вагітній [[Іван Хреститель|Іваном Хрестителем]] - — тому головним завданням черниць є відвідування хворих і бідних (звідси і назва - — ''візитантки'').

[[6 червня]] [[1610]] року перша група людей , а саме: [[Жанна де Шанталь]], Жаклін Фавр, Жанна-Шарлотта де Бречард і Енн Жаклін-Кості, переїхали в [[Аннесі]] у [[Савойське герцогство]], в маленький будиночок на околиці міста, "«Дім Галереї», що походив від капуцинів, і був переданий [[Савойське герцогство|герцогу Савойському]]. <ref>Цей перший монастир був зруйнований в [[XIX століття|XIX столітті]], щоб прокласти дорогу до лікарні </ref> <ref> Єпископ Женевський, вигнаний з Женеви, яка стала "«протестантським Римом», тоді оселився в [[Аннесі]]</ref>. Станом на жовтень, щоденним спілкуванням група перетворюється в невелику громаду.

6 червня 1611 року -&nbsp;— після року послушництва під керівництвом [[Франциск Салезький|Франциска Салезького]], чотири жінки утворили цю маленьку громаду віруючих.

30 жовтня 1611 року&nbsp;— - "«Дім Галереї"» для братства став занадто малий, і щоби вмістити більше 14 осіб (сестри, бідні і хворі), [[Жанна де Шанталь]] вирішує купити будинок Ніколлін, що розташований між монастирем і річкою Тіу. Але незабаром після припливу бажаючих [[Жанна де Шанталь]] хотіла відкрити другий монастир, та вона марно намагалася викупити "«Дім"» назад. Проте сестри змогли викупити його в [[1657]] році.

Станом на [[1 січня]] [[1612]] року, сестри вже відвідують хворих у місті. Наявність черниць на вулицях і в нетрях міста ("«світу"») не схвалюється церковною владою в зв'язку з [[Контрреформація|Контрреформацією]]. Тож станом на [[1615]] від цього напрямку апостольської діяльності відмовилися.

18 вересня 1613 року Маргарита Савойська, герцогиня Мантуї, дочка герцога Карла Еммануїла І Савойського та Каталіна Мікаела Австрійська заклали перший камінь у фундамент монастиря в [[Аннесі]], який завершили у 1614 році.

[[Франциск Салезький]] не в змозі подолати заперечення Деніса-Симона де Маркемонта, [[Кардинал|кардинала]]-[[архієпископ|архієпископа]]а з [[Ліон|Ліону]]у і погоджується, згнітивши серце суворим закриттям, яке відповідало релігійним [[папа римський|папським]] поглядам, бачачи: "суспільство жінок, не прості клятви, не заточене, активне, відкрите для всіх, інвалідів і хворих, по догляду поза бідним, хворим і нужденним. Строгості цього інституту будуть включати розроблені <nowiki>[[правила]]</nowiki> духовного життя, зі насліддям слухняності, взаємної доброти, ніжності, поваги до правил, заснованими на смиренні, цнотливості, бідності. "

У 1615 році відбулося заснування [[монастир|монастиря]]я Ордена у [[Ліон|Ліоні]]і. [[Жанна де Шанталь]] тепер є верховною настоятелькою і засновницею у всій Франції, і була обрана дванадцять разів настоятелькоюв дев'яти громад. Вона відвідує монастирі, і підтримує листування з майже всіма ними.

[[9 жовтня]] [[1618]] року було видано Перше видання правил і конституцій. [[16 жовтня]] [[Павло V]] надає громаді візитанток статус ордену відповідно до Уставу Св. Августин.

[[1621]] року було засновано ще два нові монастирі Ордена -&nbsp;— у [[Мулен (Альє)|Мулені]] та [[Гренобль|Греноблі]].

[[28 грудня]] [[1622]] року [[Франциск Салезький]] помирає в [[Ліон|Ліоні]] -і&nbsp;— на цей час орден включає в себе 13 монастирів.

[[1624]] року перша настоятелька починає складати проект звичаєвого права, яке буде надруковано в кінці року.

Між [[1626]] і [[1627]] роками вона змінює його і ті зміни будуть надруковані в [[1628]] році з її суворим наказом, щоб вони (записи) ніколи не полишали монастирів.

[[16 липня]] [[1635]] року питання про підлеглість настоятельці розглядалося єпископами Франції, які відходять від бажання святого [[Франциск Салезький|Франциска Салезького]] про автономію монастирів.

В [[1636]] році в [[Аннесі]], засновується монастир святого Йосифа, з амбіціями стати справжнім великим монастирем.

На час [[13 грудня]] 1640 року, після смерті [[Жанна де Шанталь|Жанни де Шанталь]], орден вже має 87 монастирів.

В [[1657]] році сестрам вдалося придбати "«Дім Галереї», що став місцем школи-інтернату для дівчаток, до часу [[Велика французька революція|французької революції]].

У [[1671]] році до візитанток приєдналася [[Маргарита-Марія Алякок|Марія Алякок]], одна з найідоміших візитанток -&nbsp;— саме через неї візитантки відомі у світі як релігійний орден, що шанує [[Найсвятіше Серце Ісуса]]

В серпні [[1792]] року, орден візитанток, як і всі релігійні ордени, був заборонений у Франції. 129 французьких громад були скасовані у [[1793]] році. Сестри спробували втектий до Італії, взявши з собою мощі [[Франциск Сальезький|Франциска Салезького]] та [[Жанна де Шанталь|Жанни де Шанталь]], але в місці, що знаходилося неподалік [[Дюен|Дюену]]у, святиню конфіскували і повернули у [[Аннесі]], дозволивши сестрам продовжувати свою подорож.

В [[1805]] році орден був відновлений у [[Франція|Франції]] на [[Наполеон I|Наполеоном I]] на прохання його матері [[Летиція Рамоліно|Летиції]]. 51 монастирів були відновлені, а 14 нових були утворені ще до [[1850]] року.

[[22 червня]] [[1822]] року чотири сестри повернулися в [[Аннесі]] і оселилися в "«будинку Рекордон"» у Сен-Клер, колишньому готелі в очікуванні будівництва нового монастиря на землі, розташовані між існуючими вулицями Рояль де ла Пост, Вагелас і Гар. Після чотирьох років роботи сестри змогли оселитися в їх новій обителі. Але через щвидку роботу він ще потребував багато роботи, яка триватиме до серпня [[1878]] року <ref>L'Essor savoyard від 13 травня 2009, стор 8</ref>.

На початку [[ХХ століття]] , експропрійовані, візитантки встановили новий монастир в [[1911]] році біля підніжжя гори [[Семноз]], поруч з майбутньою Церквою Відвідин, чиє будівництво почалося в [[1909]] році.

Герб візитанток містить корону ''з золотим серцем червоного кольору, пронизаним двома стрілами пернатого срібла в чотирьох частинах серця, що носить ім'я Ісуса та Марії (IHS і МА одночасно), укладене в короні з вертикальними шипами, і з хрестом, що виростає з серця'' <ref> 16 червня 1611 Санкт -[[Франциск Салезький]] писав до святої [[Жанна де Шанталь|Жанни де Шанталь]]: "« Бог дав мені в ту ніч <nowiki>[[видіння]]</nowiki>, коли думав про наш дім візитанток; по Його благодаті достатньо благородний і достатньо великий, щоб мати свою зброю, герб, девіз і бойовий клич. Так що я подумав, що ми повинні прийти близько до серця, пронизаного двома стрілами, укладене в терновий вінок, це бідне закрите серце, використовуване з хрестом, який вінчає його, і яке буде з вигравійованими священними іменами Ісуса і Марії."»</ref>. "