Шульгин Яків Миколайович: відмінності між версіями

[[ЗображенняФайл:Shulhyn jakov mykolajovych.jpg|right|200px|thumb|Шульгин Яків Миколайович]]

'''Я́ків Микола́йович Шульги́н ''' (*[[19 лютого]] [[1851]] — ↑([[14 січня]]) [[1911]])  — [[історик]], [[педагог]], громадсько-культурний діяч родом з [[Київ|Києва]], співтворець культурного відродження України кінця 19 — початку 20 століть.

В [[1874]] році закінчив історико-філологічний факультет [[Київський університет|Київського університету]], учень В. Антоновича й [[Драгоманов Михайло Петрович|М. ДрагомановДрагоманова]]а і співр. вид. останнього («Громада»), на яке пожертвував свій спадок. У Києві Ш. був співробітником «Старої Громади», викладачем київ. й одеських гімназій. За нац.-культ. діяльність 1879 був заарештований і засланий на 4 pp. на Сибір. Згодом працював у банку в Єлисаветграді. З 1899 повернувся до Києва, де знову викладав історію у гімназіях, співробітничав у «КСт.», брав участь у видавництві «Вік». Ш. був Д. чл. НТШ у Львові, чл. Історичного Товариства Нестора Літописця та членом-засновником і перші роки секретарем Українського Наукового Товариства у Києві.

Автор праць з історії Лівобережної України 17 — 18 вв. У ЗНТШ (т. 29 — 31) під криптонімом Л. Ч. появилася його історична розвідка «Україна після 1654 р.» (1899). На основі раніше не використаних джерел (Коденська кн.) написав історію Коліївщини «Очерк Колиивщины по неизданным и изданным документам 1768 и ближайших годов» («КСт.», II — VII, 1890, і окреме видання, також укр. переклад як XX т. «Руської Іст. Бібліотеки»); «Правда о Колиивщине польского историка Корзона»; ст. в «КСт.»: «Павел Полуботок, полк. черниговский» (1890), «Несколько слов о Правобережной Украине в половине XVIII  в.» (1891), рецензії в ЗНТШ, «Правді», «Світлі».

Син [[Шульгин Володимир Якович|Володимир Шульгін]] (1894 — 19181894–1918)  — студентський та громадський діяч. Загинув у [[Бій під Крутами|бою під Крутами]].