Тринадцятирічна війна: відмінності між версіями

Король Польщі [[Казимир IV]] оголосив про включення земель ордена до складу свого королівства. Польське шляхетське ополчення (брали участь також литовські, українські та білоруські шляхтичі) вступило у володіння ордена, але у вересні 1454 року зазнало поразки під Хойніце. Використавши фінансові труднощі польського короля, орден домігся підтримки Бранденбурга і інших князівств, а також Данії, які не бажали утвердження Польщі на Балтійському узбережжі. Війна набула затяжного характеру. Перелом у ході воєнних дій почався після перемоги, здобутої польськими військами на чолі з Петром Дуніна в битві під Жарновце (бл. Пуцко) у 1462 році. Війна закінчилася Торуньським перемир'ям 1466 року, по якому Польща повернула значну частину своїх земель і отримала вихід до [[Балтійське море|Балтійського моря]], що зіграло велику роль в її економіці та розвитку. Тевтонський орден визнав себе польським васалом. У ході Т. в. відбулися зміни в воєнній організації Польщі. Знизилася воєнне значення шляхетського посполитого рушення (ополчення), що складалося з погано навченого і недисциплінованого лицарства. Головна роль у бойових діях стала приділятися постійній найманій армії.