Давньогрецька релігія: відмінності між версіями

Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності [[Релігійний культ|культів]]ів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад, [[Зевс]] — у [[Додона|ДодонДодоні]]і (місто на північному заході Греції) та [[Олімпія (Греція)|Олімпії]], [[Аполлон]] — у [[Дельфи|Дельфах]] та на острові [[Делос]], [[Афіна]] — в [[Афіни|Афінах]], [[Гера]] — на острові [[Самос]]. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок [[Дельфійський оракул|Дельфійського]] і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги [[Аполлон]] і [[Артеміда]].

Релігійний світогляд правдавніх греків [[Ахея|ахейського]] періоду відтворений у ''«Теогонії»'' [[Гесіод]]а, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький [[пантеон]] богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний [[Хаос]]. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — [[Гея]] (Земля), [[Нікс|Нікта]] (Нюкта) (Ніч), [[Тартар]] (Безодня), [[Ереб]] (Морок), [[Ерос]] (Любов), боги, що з'явилися від Геї — [[Уран (міфологія)|Уран]] (Небо) і [[Понт]] (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив [[циклопКіклопи|циклопів]]ів і [[Титани|титанів]]. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос.

[[Кронос]] — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип [[Всесвіт]]у. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише [[Зевс]] зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори [[Іда (гора)|Іда]] на острові [[Крит]]. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна [[етимологія]] зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — ''Хроносом''.

Іншими дітьми Кроноса були&nbsp;— [[Посейдон]], володар моря, що отримав у спадок морські простори, та Гадес ([[Аїд]]), правлячий мертвими у підземному царстві. Серед дітей Кроноса виділяється також його син від німфи Філіри&nbsp;— мудрий [[Кентаври|кентавр]] [[Хірон]]<ref>{{Словник античної міфології|Хірон|10}}</ref>. Одного дня бог підземного царства Аїд викрав [[Персефона|Персефону]]. У пошуках своєї доньки мати, Деметра, залишила свої обов'язки богині родючості. На землі почався голод. Тоді Зевс звелів, аби взимку Персефона перебувала у підземному царстві, але навесні поверталася назад&nbsp;— подібно до рослин, які проростають навесні.

Богинею краси була [[Афродіта]]. Існують різні версії легенд про її походження. У [[Гомер]]а вона вважається донькою Зевса і океаніди [[Діона (міфологія)|Діони]]. Згідно з ''«Теогонією»'' [[Гесіод]]а, вона народилася біля острова [[Кітера]] із сім'я та крові оскопленого Кроносом Урана, які потрапили в море і утворили білосніжну піну. Вітерець приніс її на острів, де Афродіта і з'явилася з морських хвиль. Класична Афродіта постала з морської раковини поблизу Кіпру. Супутники Афродіти&nbsp;— [[Ерот]] (Ерос, Амур, уособлення любовного потягу), [[Харити]] (три богині веселості і радості життя), [[Ори]] (богині пір року), [[німфи]] (духи землі в образі вродливих дівчат). Її також часто могли супроводжувати дикі звірі&nbsp;— леви, вовки, ведмеді, усмирнені вселеним у них богинею любовним бажанням.

Крім них існувало ще багато богів і невеликих божеств. Також був популярним культ героїв&nbsp;— напівбожеств, які народилися від богів і звичайних людей. Серед них герої давньогрецьких поем і міфів: