Війна за польську спадщину (1733—1735): відмінності між версіями

У лютому 1733 року помер [[Август II Фрідріх|Август II]] (1670-1733; правив 1697-1704, 1709-1733), курфюрст Саксонії і король Польщі і Великого князівства Литовського, залишивши трон виборної монархії Речі Посполитої вакантним. Два кандидати на польський трон звернулися за підтримкою до європейських держав, що вплинуло на баланс сил в Європі. Август II намагався передати свій трон у спадок своєму синові Фридріху Августу II (1696-1763; правив 1734-1763). Але поляки та литовці не бажали обрати ще одного кандидата із Саксонії. Більшість шляхти підтримала польського кандидата Станіслава Лєщинського (1677-1766; правив 1704-1709, 1733-1735), який вже був обраний королем Речі Посполитої між 1704 і 1709 під [[Швеція|шведським]] протекторатом. При підтримці свого зятя французького короля Людовіка XV (1710-1774; правив 1715-1774) і впливових магнатських родів Потоцьких і Чарториських Лєщинський був обраний сеймом Речі Посполитої 12 вересня 1733 року. Тим часом імператриця Росії Анна Іоаннівна та імператор Священної Римської імперії Карл VI, незважаючи на попередню таємну угоди з Пруссією в 1732 році про протидію обом кандидатам, пообіцяли підтримку Августу. За це саксонський курфюрст пообіцяв герцогство Курляндію (васальну державу Речі Посполитої) Росії та відмовитися від свого права претендувати на престол Священної Римської імперії.