Тривога: відмінності між версіями

 

== Проблема тривожності ==

Проблемі тривожності присвячена дуже велика кількість літератури і досліджень, до тогог ж не тільки в [[психологія|психології]] та [[психіатрія|психіатрії]], але й [[біохімія|біохімії]], [[фізіологія|фізіології]], [[соціологія|соціології]], [[філософія|філософії]]. І кількість подібних досліджень з часом тільки зростає, принаймі на Заході, у вітчизняній і пострадянській науці дослідження тривоги мають фрагментарний характер<ref name="п">''Прихожан А.&nbsp;М.&nbsp;''Психология тревожности: дошкольный и школьный возраст (+CD). 2-е изд..&nbsp;— СПб.: Питер, 2009.&nbsp;— 192 с.: ил.&nbsp;— (Серия «Детскомиу психологу»)</ref>. Це зумовлено не тільки соціальними причинами, а також фактором впливу на наукову думку на Заході [[психоаналіз]]у ([[Зигмунд Фрейд]] увів в перелік проблем психології проблему тривожності), [[екзистенціалізм|екзистенціальній філософії]], психології і психіатрії.

 

 

== Психофізіологічні прояви тривоги ==

На психологічному рівні тривога відчувається як напруга, стурбованість, хвилювання, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпомічності, безсилля, незахищеності, самотності, передчуттям невдачі, неможливістю прийняти рішення тощо.

 

 

Незважаючи на це, вони залишаються недостатньо визнаними та розпізнаваними порівняно з іншими психічними розладами – депресивними, психотичними та іншими порушеннями. З іншого боку, для значної частини населення ці порушення є однією з основних причин зниження трудової продуктивності, захворюваності, соціальної дезадаптації, зловживання алкоголем<ref name="о"></ref>.

 

{{Емоції}}