Зоря (львівський журнал): відмінності між версіями

{{Стаття, з якої нема посилань|дата=грудень 2012}}

"Зоря" — літературно-науковий і громадсько-культурний всеукраїнський журнал-двомісячник, що виходив протягом 1880-97 у Львові. Редакторами в різний час були відомі діячі і письменники — О.Партицький, Г.Цеглинський, Василь Лукич (псевдонім В.Левицького), В.Тисовський, О.Маковей, К.Паньківський, О.Борковський. 31885 — орган Наукового товариства імені Шевченка. Протягом 1885-86 до складу редакції входив І.Франко, який опублікував на його сторінках багато художніх творів, літературно-критичних статей, мав значний вплив на формування "3." як національного загальноукраїнського видання. З 1891 журнал ілюструвався репродукціями мистецьких творів, світлинами письменників, вчених, акторів та ін. Журнал виражав погляди передових громадсько-культурних сил як в Галичині й Буковині, так і в Наддніпрянській Україні. Будучи органом галицьких "народовців", відстоював права українців на вільний розвиток їх мови і культури, пропагував ідеї єдності українського народу, розділеного кордонами Росії та Австро-Угорщини, пропагував художні надбання, наукові здобутки інших народів. Важливу історико-культурну роль відіграла "3." насамперед як літературно-художній орган, який збагатив українську літературу численними публікаціями творів Т.Шевченка (повісті "Варнак", "Художник", "Капітанша" в українському перекладі), А.Свидницького(роман "Люборацькі"), Панаса Мирного (драма "Лимерівна", "Дума про військо Ігореве"), І.Франка (повість "Захар Беркут", драма "Украдене щастя"), І.Нечуя-Левицького (Старосвітські батюшки і матушки"), М.Коцюбинського (оповідання "Для загального добра", "Маленький грішник"), І.Карпенка-Карого ("Мартин Бору-ля", "Сто тисяч"), М.Кропивницького ("Титарівна"), Ольги Кобилянської ("Людина"), Б.Лепкого ("Зломані крила", "Недібрана пара") та ін. Журнал надавав сторінки письменникам різних шкіл і літературних напрямів. У галузі історії літератури та літературної критики надрукував дослідження О.Огоновського "Історія літератури руської", аналітичні статті І.Франка "Наше літературне життя в 1892 році", "Жіноча доля в руських піснях народних", статті П.Грабовського, М.Вороного, Василя Лукича та інших авторів. З перекладної літератури "3." ввела у друкований світ українців казки М.Салтикова-Щедріна, поезії в прозі І. Тургенева, оповідання В.Короленка, вірші М.Некрасова, О.Плещеева та ін. Багато цінних перекладів з'явилося з німецької літератури (драми "Вільгельм Телль" і "Марія Стюарт" Ф.Шіллера, лірика Г.Гейне, "Фауст" Й.-В.Гете), з французької (Гі де Мопассан, А.Доде, О.Мірбо, П.Беранже), з польської (А.Міцкевич, Марія Конопніцька, К.Тетмайєр, В.Сирокомля), з болгарської, чеської, сербської, хорватської та ін. літератур у перекладах І.Франка, В.Щурата, Б.Грінченка, М.Старицько-го. Журнал переживав критичні моменти у своїй діяльності: до редакційного комітету видання входили і діячі консервативного напряму, які усунули І.Франка з редакції, проте вирішальну роль відігравали демократичні сили. Завдяки їм "3." проводила всеукраїнські літературні конкурси. Одним з найактивніших і найкваліфікованіших редакторів видання був Василь Лукич. "3." поклала початок формуванню в Галичині загальноукраїнського видання широкого європейського змісту. З 1898 замість "3." почав виходити у Львові щомісячний "Літературно-науковий вісник".

 

[[Категорія:Журнали України українською‎]]