'''Миха́йло Семе́нович Ще́пкін''' (*[[{{ДН|17 листопада]] [[|11|1788]]|6}}, [[Красне, (Курська губернія)|Красне]] Курської губернії—†[[{{ДС|23 серпня]] [[|8|1863]]|11}}), — визначний актор української та російської сцени. Сценічну діяльність почав у трупі [[Штейн Іван Федорович|Івана Штейна]] та О. Калиновського; у 1813—21 pp. — актор полтавського театру, керованого І. Котляревським, який вкупі з іншими допоміг викупити Щепкіна з кріпацтва. Після короткочасного перебування в трупі І. Штейна дебютував 1822 в московському театрі (від 1824 Малий Театр), де й залишився до кінця свого життя, зазнавши особливої слави в драмах Грибоєдова та Гоголя. В українському репертуарі був першим Виборним та Чупруном у п'єсах [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] «Наталка-Полтавка» та «Москаль-Чарівник», що лишилися кращими в його репертуарі. Щепкін був приятелем [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] і на його честь ставив «Москаля-Чарівника» в Нижньому Новгороді 1857. Шевченко подарував йому свій автопортрет і присвятив поему «Неофіти».
