|
| інше =
}}
'''О́сип Мики́тка''' ([[21 лютого]] [[1871]], [[Заланів]], [[Рогатинський район]], [[Івано-Франківська область]] — † [[1920]], [[Москва]]) — український військовий діяч, сотник [[УСС]], [[генерал-майор]] ([[генерал-хорунжий]]) [[УГА]].
== Життєпис ==
Народився в селі [[Заланів|Заланові]] Рогатинського повіту в сім’їсім'ї народного учителя. Закінчив гімназію в м. [[Перемишль]].
=== Австрійська армія ===
Після закінчення кадетської школи у [[Відень|Відні]] (1902) поступив на військову службу. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] Осип Микитка служив кадровим офіцером австрійської армії — командиром роти та батальйону на Албанському фронті.
=== УСС ===
Після формування Легіону [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців (УСС)]] був у ньому [[сотник]]ом, а [[3 січня]] [[1918]] призначений командиром Легіону УСС, який з березня 1918 р. разом з австрійськими вояками (згідно з умовами [[Берестейський мир|Брестського миру 1918 р.]]) звільняв від більшовиків [[Одеса|Одесу]], [[Запоріжжя]] та [[Херсонщина|Херсонщину]]. На цій посаді він зустрів листопадові події 1918 р. (поразка [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] у війні і розформування УСС).
[[FileФайл:OsipMykytka.jpg|left|thumb|250px|Осип Микитка з ад'ютантом у Запоріжжі. Літо 1918.]]
=== УГА ===
У січні 1919 р. очолив [[1-й Галицький корпус]] [[Українська Галицька армія|Української Галицької армії (УГА)]] — регулярної армії [[ЗУНР]], з яким брав участь у битвах з поляками. Після невдалої спроби військами ЗУНР оволодіти Львовом, корпус Осипа Микитки у складі інших частин УГА відступив за річку [[Збруч]], на території, контрольовані [[армія УНР|військами УНР]]. 1-й Галицький корпус Микитки брав участь у взятті Києва в кінці серпня 1919 р., але був змушений наступного ж дня відступити з міста, зважаючи на заняття Києва військами [[Збройні Сили Півдня Росії|Збройних сил Півдня Росії (ЗСПР)]]. Корпус Микитки брав участь у збройних зіткненнях Української галицької армії з військами ЗСПР на Київщині в жовтні — на початку листопада 1919 р., які закінчилися невдало для корпусу Микитки через небажання галичан брати участь у конфлікті з денікінцями, а також у зв’язкузв'язку з початком у лавах УГА [[епідемія|епідемії]] [[тиф]]у.
[[8 листопада]] [[1919]] р. Осип Микитка указом президента ЗУНР [[Петрушевич Євген|Євгена Петрушевича]] під тиском [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]] був призначений командувачем УГА, замість [[Тарнавський Мирон|Мирона Тарнавського]], відстороненого від командування й відданого під суд польового трибуналу за проголошення союзу з [[денікінці|денікінцями]]. У зв'язку із катастрофічним станом армії через поширення [[тиф]]у [[17 листопада]] 1919 р. в Одесі між командувачем Української галицької армії Осипом Микиткою і керівником Новоросійської області ЗСПР генералом [[Шиллінг Микола Миколайович|Миколою Шилінгом]] оновлено договір про входження Української галицької армії до складу Збройних сил Півдня Росії. Укладений договір свідчив, що «Галицька армія переходить у повному своєму складі з етапними установами, складами і залізничним майном на бік Добровольчої армії». При цьому командування ЗСПР повністю брало на себе турботу про поранених та хворих галичан, тисячі яких було розміщено в госпіталях Новоросійської області. У середині січня 15-тисячне угруповання УГА було відведено в тил Новоросійської області і розміщено: в районі Чечельника — перший корпус [[Арнольд Вольф|Арнольда Вольфа]]; у [[Бершадь|Бершаді]] — другий корпус [[Тарнавський Мирон|Мирона Тарнавського]] і на півночі [[Одеса|Одеси]] — третій корпус [[Кравс Антін|Антона Кравса]].
У дні відступу ЗСПР в січні — лютому 1920 р. Осип Микитка виступив проти переходу Української галицької армії на бік більшовиків і прагнув здійснити евакуацію галицької армії з Одеси разом з основними силами ЗСПР. Після провалу евакуації намагався вивести боєздатні частини УГА разом з військами генерала [[Бредов Микола Емільович|Миколи Бредова]] до [[Румунія|Румунії]]. Задля цього 15 січня 1920 видає наказ про відступ частин Галицької армії на південь; до Румунії відбув отаман Цімерман для переговорів з урядом щодо можливостей переходу УГА на його територію у випадку вступу до Одеси частин Червоної армії та початку воєнних дій проти УГА. За ці дії 10 лютого 1920 р. він був заарештований «ревкомом УГА» і переданий в Одесі командуванню Червоної армії.
Перебував у підмосковному Кожухівському концтаборі для військовополонених галичан. Там йому пропонували обійняти керівництво над дивізією Червоної армії.
<ref>[http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2010/01/blog-post_10.html Старшини УГА у Москві й Кожухові]</ref>
Осип Микитка відмовився і його було вивезено до Москви й розстріляно у серпні 1920 р. разом із генералом [[Густав Ціріц|Густавом Ціріцом]].
== Примітки ==
| 