Вуховертки: відмінності між версіями

| infraclassis = '''[[Новокрилі]]''' (Neoptera)

| ordo = '''[[Вуховертки]] (Dermaptera)'''

'''Вуховертки або шкірястокрилі''' (''Dermaptera'') — [[ряд (біологія)|ряд]] [[комахи|комах]], що включає 5 підрядів, 10 родин, 200 родів, 1900 видів. Українська народна назва — «щипавка».

Це порівняно невеликі комахи, довжиною 35—50 мм, з сильно сплощеним і подовженим, водночас дуже гнучким тілом, що несе на вершині черевця два довгих [[хітин|хитізованих]] відростка — кліщі«клешні». Голова майже серцеподібної форми з направленими вперед ротовими органами. На ній знаходяться ниткоподібні вусики. У різних видів вони мають різну кількість члеників — від 8 до 50. ЗовнішнийЗовнішній покрив тіла завжди дуже щільні, сильно хитінізованийхітинізований. Однією з характерних особливостей будови є літальний апарат. Передня пара [[крило комах|крил]] у вуховерток сильно вкорочена і перетворена на тверді, шкірясті надкрила. М'які, перетинчасті задні крила дуже широкі, віялоподібної форми. На їх передньому краї є рогова пластинка. У спокійному стані крила складаються на зразок віяла уздовж жилок, а потім — ще два рази поперек і ховаються під надкрила, з-під яких назовні виступають тільки кінці твердих рогових платівок. Ноги зазвичай бегательного типу, відносно короткі, з 3-членіковими лапками. Подовжене черевце складається з 10 члеників. «КліщіКлешні», які знаходяться на його кінці являють собою змінені церки. Вони не розділені на членики і часто озброєні різними зубцями і виступами. У самців кліщі«клешні» розвинені значно сильніше, ніж у самиць. Форма і розміри кліщів«клешнів» дуже мінливі. ВУ межах одного і того ж виду зустрічаються самці з короткими і з довгими кліщами«клешнями». Кліщі«Клешні», перш за все, являють собою орган захисту і нападу. У деяких видів, наприклад у [[Вуховертка звичайна|звичайної вуховертки]] (''Forficula auricularia''), рухові м'язи кліщів настільки сильно розвинені, що вона може проколоти ними шкіру людини до крові. Кліщі«Клешні» використовуються також для утримування захопленої здобичі при поїданні.

Найбільш древня форма відома з [[Юрський період|юрських]] відкладень в гірському хребті [[Каратау (гори)|Каратау]] (південний [[Казахстан]]) і описана під назвою ''Protodiplatys fortis''. Володіючи цілим рядом типових для сучасних щипавок ознак, у тому числі характерним будовою черевця і укороченими жорсткими надкрилами, цей вид мав деякі примітивні риси будови.

Полюбляють лісову рослинність, теплий й вологий клімат. Активні вночі, лише деякі види вранці. ХарчуютьсяЖивляться здебільшого органічний відходами тварин та рослин, іноді дрібними комахами.

ПереважаючаПереважана більшість їх поширено в [[тропіки|тропічних]] країнах. Широко поширені в [[Євразія|Євразії]], [[Африка|Африці]], [[Австралія|Австралії]] та [[Нова Зеландія|Новій Зеландії]], [[Північна Америка|Північній]] та [[Південна Америка|Південній]] Америках. В Україні мешкає вуховертка звичайна.