Ану (міфологія): відмінності між версіями

Ану (шум. Ан) – в шумеро – аккадській міфології бог неба, верховне божество, що правило на небесах, син [[Аншар]]а та [[Кішар]], один з тріади богів – творців, поряд з [[Енкі]] (Еа), богом прісних та плодотворних вод, та [[Енліль|Енлілем]] (Белом), повелителем вітрів. ▼

Ану мав кілька дружин головна з них Кі (земля), двоє інших: Намму та Урас. Кі була матір’ю Ануна, Урас – Нінінсінна. За легендами небо і земля були одним цілим поки не народився Енліль, бог повітря, що розділив їх. Деякі джерела говорять що Ану і Кі були братом та сестрою, дітьми Аншара та Кішари. Кі перетворилась згодом у аккадійську богиню Анту.▼

Як батько богів, він судив божеств, що провинилися, призиваючи їх постати перед його небесним троном. Ану ніколи не спускався на землю і ніколи не втручався в справи людей, перебуваючи в турботі про всесвіт. Він ніколи не згадувався в міфах як головний герой, будучи вищим символом влади. Однак в міфах він нерідко ворожий до людей: наслав на [[Урук]] місячного тельця, чи вимагав смерті [[Гільгамеш]]а. Найбільше він проявив себе у міфі, що зв’язаний з святом місячного затемнення, коли боги хотіли забрати собі силу Ану. Тоді верховний бог створив cемеро злобних демонів і наслав їх на бога місяця. ▼

Ану існував в Шумерській міфології як купол що покриває пласку землю, поза цим куполом є первинне тіло води – [[Тіамат]].▼

В шумерські міфології значення слова «Ан» поєднувалось з раєм чи небесами, тому в деяких випадках сумнівно чи в міфах згадувався бог Ану чи рай. Аккадці перейняли від шумерів бога Ан, однак в їх клинописі його можна сплутати з [[Анум]]ом – богом війни акадців. ▼