Білоус Аполлон Максимович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
категорії
Рядок 26:
 
== Біографія ==
 
=== Кам'янець-Подільський (1929—19491929–1949) ===
 
Аполлон Максимович Білоус народився [[27 січня]] [[1929]] року в [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці-Подільському]]. Сім'я мешкала на Польських фільварках (вулиця Зіньковецька). Батько працював [[бухгалтер]]ом в системі обласного відділу [[шовківництво|шовківництва]], мати була домогосподаркою. Аполлон вступив до третьої школи, що розміщувалася тоді в Круглому провулку. Навчався на відмінно, вчився грати на [[піаніно]] та [[акордеон]]і, співав у шкільному хорі. Мріяв після закінчення школи опановувати естрадне мистецтво.
Рядок 36 ⟶ 37:
[[1949]] року 20-річний Аполлон закінчив із відзнакою [[Кам'янець-Подільське медичне училище]]. Він потрапив до 5 відсотків відмінників, які могли вступати до медичного інституту без іспитів.
 
=== Київ (1949—19551949–1955) ===
 
1949 року Аполлон Білоус вступив до [[Київський медичний інститут|Київського медичного інституту]], де тоді працювали відомі вчені [[Медведь Левко Іванович|Левко Медведь]], [[Алексєєнко Іван Пименович|Іван Алексєєнко]], [[Стражеско Микола Дмитрович|Микола Стражеско]], [[Кримов Олексій Петрович|Олексій Кримов]], [[Лур'є Олександр Юдимович|Олександр Лур'є]], [[Спіров Михайло Сергійович|Михайло Спіров]], [[Іщенко Іван Миколайович|Іван Іщенко]], [[Сапожников Юрій Сергійович|Юрій Сапожников]], [[Фрумкін Яків Павлович|Яків Фрумкін]].
Рядок 46 ⟶ 47:
[[1955]] року Аполлон Білоус закінчив [[Київський медичний інститут]].
 
=== Алчевськ (1955—19561955–1956) ===
 
Закінчивши інститут, Білоус як молодий фахівець підписав контракт на працю в місті [[Алчевськ]] Ворошиловградської (нині [[Луганська область|Луганської]]) області, де був великий металургійний завод, хімічний комбінат, шахти. Молодого хірурга направили на роботу в медсанчастину тресту «Алчевськбуд». Одночасно він працював хірургом міської лікарні.
Рядок 54 ⟶ 55:
Після закінчення курсів директор інституту [[Новаченко Микола Петрович|Микола Новаченко]] запропонував молодому хірургові вступати до [[аспірантура|аспірантури]]. Аполлон Білоус дав згоду.
 
=== Харків (1957—19991957–1999) ===
 
Від 1957 року під керівництвом заступника директора НДІ з науки [[Скоблін Олексій Петрович|Олексія Скобліна]] Аполлон Білоус розробляє новий напрямок у [[травматологія|травматології]] — досліджує регуляторну роль [[мікроелемент]]ів у процесах регенерації кістки. Це був новий, майже сенсаційний напрямок, який давав змогу розкрити багато «темних плям» у механізмі заживлення переломів кісток. 1961 року Аполлон Білоус захистив кандидатську дисертацію на цю тему.
Рядок 62 ⟶ 63:
1962 року молодий учений розпочав роботу ще в одній галузі травматології — над проблемою регуляції швидкості репаративної регенерації кісткової тканини. Білоус, зокрема, досліджував роль [[нуклеїнові кислоти|нуклеїнових кислот]] і [[білок|білків]] у цих процесах. Його консультантами були доктор біологічних наук, професор І. Тодоров і директор інституту Микола Новаченко. У СРСР було створено наукову школу дослідників, які працювали над проблемами прискорення та оптимізації процесів заживлення переломів і ран при домомозі інформаційних екзогенних біополімерів. 1969 року на цю тему 40-річний Аполлон Білоус захистив докторську дисертацію. Вона здобула широке визнання наукової громадськості Радянського Союзу. Наступного року Аполлону Максимовичу надали звання [[професор]]а.
 
Працюючи у Харківському науково-дослідному інституті ортопедії та травматології, Білоус обіймав такі посади: у [[1958]][[1960]] роках — клінічний ординатор, у [[1960]][[1962]] роках — науковий співробітник клініки НДІ, у [[1962]][[1971]] роках — завідувач біохімічної лабораторії, одночасно у [[1962]][[1965]] роках — виконувач обов'язків ученого секретаря НДІ.
 
1971 року Аполлона Білоуса запросили на роботу в створений у Харкові [[Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України|Інститут проблем кріобіології й кріомедицини Академії наук УРСР]]. Від [[1972]] року він працював у цьому інституті. Заснував відділ кріобіохімії і понад 25 років очолював його (від 1972 року аж до смерті в січні 1999 року). Від 1999 року завідувачем відділу працює [[Петренко Олександр Юрійович|Олександр Петренко]].
 
Був заступником головного редактора журналу «Криобиология» (з часу його заснування, у [[1985]][[1990]] роках) та його наступника — журналу «[[Проблемы криобиологии]]» (у [[1991]][[1998]] роках).
 
== Наукова діяльність ==
Рядок 77 ⟶ 78:
* ''Пушкарь Н. С.'', ''Белоус А. М.'' Введение в криобиологию. — К., 1975.
* Вода и водные растворы при температурах ниже 0° С. — К., 1985 (у співавторстві).
* Криоконсервация репродуктивных клеток / А. М. Белоус, В. И. Грищенко, Ю. С. Паращук; АН УССР, Институт проблем криобиологии и криомедицины, 206,[1] с. ил. 22  см. — К. Наукова думка, 1986.
* Структурные изменения биологических мембран при охлаждении. — К., 1986.
* Криобиология. — К., 1990.
Рядок 92 ⟶ 93:
== Премія імені Аполлона Білоуса ==
 
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України заснував премію імені члена-кореспондента НАН України Аполлона Білоуса. Премія присуджується щороку (в січні  — лютому) молодим ученим (до 35 років) або колективам молодих учених (не більше ніж три особи) за найкращі наукові роботи в галузі кріобіології та кріомедицини.
 
== Примітки ==
 
{{примітки}}
<references/>
 
== Література ==
Рядок 107 ⟶ 108:
[[Категорія:Українські кріобіологи]]
[[Категорія:Українські медики]]
[[Категорія:Доктори наук]]
[[Категорія:Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки]]
[[Категорія:Лауреати премій НАН України]]