Раннє середньовіччя: відмінності між версіями

'''Раннє Середньовіччя''' - період [[Історія Європи|європейської історії]], що почався після падіння [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]]. Тривав близько п'яти століть, приблизно з [[500]] по [[1000]] рр. В епоху раннього Середньовіччя сталося [[Велике переселення народів]], з'явилися [[вікінги]], виникли королівства [[остготи|остготів]] в [[Італія|Італії]] і [[вестготи|вестготів]] в [[Аквітанія ( історична область Франції)|Аквітанії]] і на [[Піренейський півострів|Піренейському півострові]] і утворилася [[Франкська держава]], що в період свого розквіту займала велику частину Європи. Північна Африка і [[Іспанія]] увійшли до складу арабського [[Халіфат]]у, на Британських островах існувало безліч невеликих держав [[англи|англів]], [[сакси|саксів]] і [[кельти|кельтів]], з'явилися держави в [[Скандинавія|Скандинавії]], а також в центральній і східній Європі: [[Велика Моравія]] і [[Київська Русь]].

Починаючи з [[II]] ст. могутність [[Римська імперія|Римської імперії]] пішла на спад - поступово прийшли в занепад морська торгівля і розвиток міст, скоротився приріст населення. У [[150]] р. населення імперії дорівнювало приблизно 65 мільйонам чоловік, а до [[400]] року ця цифра зменшилася до 50 мільйонів. Ймовірно, це було пов'язано зі зміною [[клімат]]у в [[Європа|Європі]] і зниженням середньорічних температур, що призвело до втрат врожаїв.

[[117]] році до влади прийшов Публій Елій [[Адріан]]. При ньому імперія втратила [[Месопотамія|Месопотамію]]. У [[III]] столітті починаються сутички з германцями. Рим втрачає [[Дакія|Дакію]], колись ледве завойовану Траяном. У [[330]] році імператор [[Костянтин I Великий|Костянтин]] переносить столицю в місто на березі [[Босфор]]а. Воно був засноване в VII столітті до н. е. і називалося [[Візантій]]. На його місці закладається [[Константинополь]] (грец. місто Костянтина, укр. Царгород). Це місто оголошується другим Римом.

У [[395]] році останній загальноримський імператор [[Феодосій I Великий|Феодосій]] ділить імперію між двома синами - [[Аркадій (візантійський імператор)|Аркадієм]] і [[Гонорій (римський імператор)|Гонорієм]]. Імператором Західної Римської імперії з центром у Римі стає 11-річний Гонорій, а імператором Східної Римської імперії ( [[Візантійська імперія|Візантійської]], від «Візантій», Візантії, Ромейської, «Римської») з центром у Константинополі - 18-річний Аркадій. Перший Рим починає втрачати свою важливість і через деякий час піддається розграбуванню. [[Феодосій I Великий|Феодосій]] вважав за краще жити в [[Мілан]]і, а з [[402]] р. столиця Західної імперії, постійно піддавалася нашестю [[варвар]]ів, переноситься в невелике, але добре укріплене місто [[Равенна]]. У 410 році Рим зазнав нападу [[вестготи|вестготів]] і був сильно зруйнований. У [[455]] Рим був захоплений [[Вандали|вандалами]], іншим [[Германці|німецьким]] плем'ям, яке до того часу заснувало незалежну державу в римській Північній Африці. Вони не тільки пограбували місто, а й знищили безліч пам'ятників архітектури і мистецтва, які не могли вивезти з Італії до Африки, тому їх назва стала загальною. Остаточне падіння Західної імперії було інспіровано візантійським імператором [[Флавій Зенон|Зеноном]]. 23 серпня (4 вересня) 476 року в ході чергової міжусобної війни полководець [[Одоакр]] захопив Рим, а 16-річний останній римський імператор [[Ромул Август]] (або Августул - маленький Август) був скинений. За згодою Зенона Одоакр визнав імператором Заходу попередника Ромула Августула імператора [[Юлій Непот|Юлія]] на прізвисько Непот («племінник», так як слабкий Непот правив Заходом як ставленик візантійського імператора, свого родича; в наш час [[непотизм]]ом називають зайняття посад завдяки родинним зв'язкам, кумівство). Проте в [[480]] р. Непот був убитий власними охоронцями, а його корону відіслали до Візантії, після чого Зенон вирішив більш західних імператорів не призначати. Більшість вчених вважають [[476]] р. початком [[Середньовіччя]]. Інші стверджують, що Середньовіччя почалося в [[313]] році, коли в Римській імперії були заборонені гоніння на християн, і християнство перетворилося на панівну релігію.

[[Християнство|Християнізація]] [[германські племена|німецьких племен]] почалася в [[IV]] столітті з навернення [[готи|готів]] і тривала протягом усього періоду раннього [[Середньовіччя]]. У [[VI століття|VI]] і [[VII століття|VII]] ст. християнську віру поширювали [[Ірландія|ірландські]] і [[Шотландія|шотландські]] [[місіонер]]и ( [[Нініан|Св. Нініан]], [[Колумба|Св. Колумба]]), в [[VIII століття|VIII]] і [[IX століття]] - англо-саксонські, які подібно [[Алкуїн]]у, зіграли важливу роль у формуванні епохи [[Каролінгське відродження|Каролінгського відродження]]. До [[1000]] р. християнство поширилося по всій [[Європа|Європі]], за винятком віддалених регіонів [[Скандинавія|Скандинавії]] і [[Балтика|Балтики]], навернення яких відбулося пізніше, в період [[Високе Середньовіччя|Високого Середньовіччя]].

Епоха [[вікінги|вікінгів]] охоплює період з [[793]] по [[1066]] рр.. За два з половиною століття цей народ під час військових рейдів та торгових подорожей досліджував значну частину Європи, південно-захід [[Азія|Азії]], північ [[Африка|Африки]] і північно-східне узбережжя [[Північна Америка|Північної Америки]] .