Йордан (історик): відмінності між версіями

'''Йо́рдан Готський''' ({{lang-la|Jordanis, Jordanes}}; рр. нбл.*[[500]] і- см. невід.[[561]]) — пізньоантичний вчений і візантійсько-[[Готи|ґотський]] історик [[6 століття|VI ст.]]. Володів [[Латинська мова|латинською]] та [[Давньогрецька мова|давньогрецькою]] мовами, основні праці, що дійшли до нашого часу, написані [[Латинська мова|латинською]].

За походженням з [[остготи|остґотів]]. Був секретарем [[Алани|аланського]] [[воєначальник]]а Ґунтіґіса[[Гунтіґіза Валерія Бази]], що перебував на службі у Східної [[Римська імперія|Римської імперії]].У [[558]] році охрестився .Пізніше Йордан перейшов до [[Нікейський символ віри|нікейського віросповідання]] (як припускають, з [[аріанство|аріанства]]) і, можливо, був [[єпископ]]ом. Автор праці «De origine actibusque Getarum» («Про походження та історію ґотів»; вживається також скорочена форма назви — «Getica»). Це одне з основних джерел з історії ґотів, племен [[Північне Причорномор'я|Північного Причорномор’я]], та всієї епохи [[Велике переселення народів|Великого переселення народів]]. Твір є скороченим викладом праці «Історія ґотів» [[Кассіодор]]а (не зберігся), зробленим ще за життя Кассіодора, але містить також відомості, які Йордан описав як безпосередній свідок подій. Крім того, Йордан використовував народний епос ґотів. Праця Йордана описує історію ґотів від їхнього переселення зі [[Скандинавія|Скандинавії]] аж до війни остґотів із [[Візантія|Візантією]] («Getica» була закінчена 551 р. й доведена до того часу). Містить короткі, але цінні відомості про місця розселення та етнічну єдність [[слов'яни|слов’ян]], відзначається важлива роль слов’ян в історії Візантії. Є також відомості про інші племена в оточенні ґотів. В політичному плані твір Йордана віддзеркалює позицію тих верств остґотського вельможного панства, що прагнули до злагоди з Візантією, бодай ціною підпорядкування їй ґотів.