Сущин: відмінності між версіями

 

Діяли «Просвіта» й інші українські товариства.

 

'''Історія сіл Сущин та Остальці'''

ДОВІДКОВІ ДАНІ ПРО МАРШРУТ

 

Тривалість екскурсії • маршрут по с. Сущин, Остальці – 1,5 год.

• маршрут по селі та околицях – 2,5 год.

Наявність екскурсовода З питань проведення екскурсій можна зв′язатися з такими людьми:

1.Холодзьон Богдан Миколайович – бібліотекар

Бібліотека села Сущин знаходиться в центрі села навпроти могили Борцям за волю

ЕКСКУРСІЙНІ ТА ОГЛЯДОВІ ОБЄКТИ СІЛ ОСТАЛЬЦІ ТА СУЩИН

 

1. Міст

2. Річка Гнізна

18. Маєток панів Пілінських

19. Фігурка Святого Антонія

 

ОПИС ЕКСКУРСІЙНИХ ТА КРАЄЗНАВЧИХ ОБ’ЄКТІВ

На підставі першого поділу Польщі 1772 року Галичина опинилася під владою Австрійської імперії. В той час с. Сущин та Остальці були власністю Цеполовських, а пізніше власником сіл і прилеглих до них земель був польський граф Олександр Пілінський.

До 1936 року с. Сущин і с. Остальці належали до Тернопільського повіту, але після впровадження так званих збірних громад – приділено ці села до Теребовлянського повіту.

Міст

Екскурсію доцільно розпочати з новозбудованого в 2009 році мосту, який за розповідями місцевих жителів є окрасою двох сіл.

 

Річка Гнізна

Річка Гнізна розділяє територію на два села. Сущин розташований на лівому, а Остальці на правому березі річки. Гнізна має незначний напрям русла, повільну течію, мулисте дно, невисокі береги порослі вербами і чагарниками. Меридіальний напрям течії з півночі на південь. У живленні переважають талі снігові та дощові води. В межах населених пунктів протікають потічки Вільхівець та Бубнюха, які несуть свої води в р. Гнізну. Річка найбільш повноводна на весні, коли тане сніг, і в літку, коли випадає багато дощів. Загальна довжина Гнізни 34 км., вона є найбільшою лівою притокою р. Серет. Заплава річки в межах села має рівнинний характер. Використовується, як пасовисько. Нерідко навесні заплава затоплюється, вода стоїть до двох тижнів. Були випадки, що вода підходила аж до сільських осель. З річкою пов′язані і назви вулиць в обох селах. В с. Сущин вул. "Надріка" – вулиця тягнеться вздовж річки, в с. Остальці вул. "Заріка" – вулиця від річки піднімається вгору.

Легенда про Гнізну: "Люди говорять, що в одного чоловіку була дочка-красуня. Красивішу за неї годі знайти було. Жили вони удвох з батьком горя не знали. Одного чудового літнього дня дівчина (а звати її Гнізна) з подругами на березі річки співала. Раптом почула кінський тупіт і чужа мова. Це були татари. Дівчата злякалися, кинулись хто куди. Один татарин помітив серед них Гнізну, побачив, що вона дуже красива і погнався за нею. Нещасна дівчина рятуючись, кинулась у воду і потонула.

Коли татар вигнали з села, знайшли тіло Гнізни. Дівчину поховали, а річку назвали її ім 'ям."

 

Ставки

З правого боку від р. Гнізна, в с. Остальці, близько 400 м від мосту і центральної дороги можна оглянути 4 ставки, площею 18,7 га. Чудове місце для відпочинку і рибалки (Фото 1). На ставку живе пара білих лебедів і качки-нирки.

Капличка Матері Божої

В кінці с. Остальці в урочищі зведена капличка на честь чудодійного з′явлення Матері Божої. Кожного року в першу неділю після свята Петра і Павла, біля каплички відбувається відпустова служба.

Хрест загиблому в неволі

На перші вулиці с. Остальці, що піднімається вгору від каплички Матері Божої розміщений ще один цікавий пам′ятник, витесаний з пісковика. На пам′ятнику напис: "В пам′ять Іллі Горішному померлому в Італійській неволі" (Фото 3).

Торфовище

На заплаві лівого берега, так званій Бережині, знаходиться торфовище, яке почали розробляти в 1939 році. Торф сушили і відправляли до Березовиці в цукроварню, залишками опалювали оселі.

Фігурка Хрещення Ісуса.

Фігурка стояла дуже близько до дороги, в 2009 р. у зв’язку з будівництвом нового мосту її перенесли вверх по схилу, поставили на новий фундамент (Фото 4). На фігурці є напис, який важко прочитати, але дату добре видно – 1809 р.

На Водохреща тут греко-католицька громада освячує воду, ставлять хрести, вирізані з льоду. Фігурка не завжди стояла на цьому місці. Колись з другого боку, за рікою була криниця в ній і освячували воду. У зв’язку з поглибленням русла р. Гнізни криницю замулило, але люди продовжили традицію, а фігуру поставили з іншого боку річки. В радянські часи фігура була побита. За сприянням громади реконструкцію зробив скульптор з Великих Бірок.

Костел

В центрі села можна оглянути невеликий костел (Фото 5). На будівництво дав гроші Микола Фриц. Заможний господар і меценат. Дзвін теж він купив за власні гроші, зараз цей дзвін на дзвіниці православної церкви. В Сущині католицька громада не була велика і свого ксьондза тут не було. Ксьондз приїздив із Лошнева.

З 1995 року в костелі відправляються Богослужіння греко-католицькою громадою.

Фігурка Матері Божої

Продовжуємо рух центральною дорогою. За декілька метрів від костелу можна побачити фігурку Матері Божої (Фото 6). Це найгарніша фігурка в селі. Мати Божа зі зложеними руками, тримає стопу на голові змії. Фігуру справив С. Сірант, що був одним із делегатів, які носили на Великдень 1848 року до пана "цісарський лист-письмо" з наказом про скасування панщини. На фігурі зберігся надпис: «Сію фігуру создал на хвалу Божу Семко Сірант з женою своєю Меланією, года 1876 Відновлено громадою УГК у 1991»

 

Могила борцям за волю

Під час війни, в 1942 році, біля школи жителі Сущина та Остальців спорудили символічну могилу героям, що полягли за волю України. Німецькі власті проявили лояльність, дозволили спорудження і освячення могили. Освячував могилу чужий священник, бо свій місцевий – Слюзар Володимир Климентійович відмовився, боячись помсти чужих властей.

Після неканонічного синоду, який відбувся у Львові 8 березня 1946 року, по всіх містах і селах Галичини прокотилася хвиля гоніння та переслідування з боку Радянської влади спрямована проти Греко-Католицької Церкви. Було повалено багато фігур в селі та на полях. Того ж року могила, споруджена 4 роки тому, таємно вночі була розрита і зрівняна з землею. Відновлено її тільки в 1990 році і урочисто освячено 25 листопада (Фото 7).

Церква св. Юрія

На пагорбі в центрі села в 1863 році була споруджена церква (Фото 8), за кошти громади. Церква мурована. На церковному подвір’ї можна побачити дві дзвіниці: одна з них дерев’яна, інша мурована (Фото 9).

Церква присвячена двом святим: св. Юрію - патронові Сущина і св. Дмитрію – патронові Осталець. Це сталося тому, що жителі двох сіл входять до одної парафії в с. Сущин. Тут також є два храмовим празники.

 

Дерев′яна дзвіниця.

В с. Остальці була дерев’яна церква св. Димитрія і дзвіниця. Церква згоріла, а дзвіниця з дзвоном жителі перевезли до Сущина на пагорб, де почали будувати нову церкву. Дзвіниця деякий час служила новій парафії, потім змурували нову.

Дерев′яна дзвіниця збудована з дубів колишнього Микулиного лісу (Фото 10). Дзвіниця покрита гонтами. Колись дзвіниця мала два дзвони, один звався "Дмитро", а другий "Юрій". Після ІІ світової війни поставлено ще дзвін "Микола", що колись належав до костелу, а купив його найбагатший господар села Микола Фриз. Перед від’їздом до Польщі він дзвін закопав. Але умираючи описав те місце і попросив, щоб його перенесли до місцевої церкви. Так парафіяни і зробили.

Цвинтар

Кладовище - місце смутку і печалі. Кладовище – місце вічних розлук. Кладовище – це характеристика рівня культури населеного пункту, свідомості його жителів. І хоч факт тієї смерті нами сприймається однозначно, та оцінка життя і діяльності померлого продовжує жити.

З лівого боку на церковному подвір′ї починається старий цвинтар, а вище за церквою, та з правого боку нові поховання.

Ігнатій Левицький був парохом с. Сущина, а його син Володимир у 1932 році директором чотирикласної школи і вчителем історії.

На початку старого цвинтара виділяється поховання родини Слюзар (Фото 12). Дане поховання розміщене в гробівці польських панів, пани виїхали до Польщі, а гробівець парафіяни використали для поховання місцевого святещика. о. В.Слюзар в могилі не похований, він загинув в концтаборі.

о. Володимир Климентійович Слюзар

Отець Володимир Климентійович Слюзар народився 1899 р. у Колодіївці, Підволочиського району у родині греко-католицького священника Климентія Слюзара і Стефанії (з дому Студинська). Стефанія Слюзар-Студинська була внучкою о. Степана Качали, видатного політичного і громадського діяча Галичини. Він був послом до Галицького сейму і парламенту Австро-Угорщини, членом-засновником «Галицько-Руської Матиці», Товариства ім.. Т.Шевченка і «Просвіти».

Володимир ще коли навчався у гімназії вирішив продовжити династію священників. Він продовжив навчання у Львівській духовній семінарії. У травні 1932 року був рукоположений на безженного священника Митрополитом Андреєм Шептицьким у Львові, у катедральному соборі святого Юра. Направлений у с. Сущин, де після смерті батька посів парафію (Фото 14).

Ставши священником ревно виконував душпастирські обов’язки. Згуртував парафіян і молодь, працював катехитом у місцевій школі. При церкві під його керівництвом діяли братства: Найсвятіших тайн і Апостольства молитви та Український католицький союз. Отець Володимир брав активну участь у роботі громадських товариств і організацій, що діяли в селі.

Нестерпні умови, важка праця довели організм священника до дистрофії. Помер о. Володимир на 55 році життя 26 вересня 1952 р., похований на цвинтарі концтабору.

Про о. Володимира і його смерть розповів Михайло Мокрицький, який був засуджений до 10 років за те, що працював директором школи у Перемилові, неподалік Хоросткова, під час німецької окупації.

Могила воїнам УПА

В районі сіл Сущин - Остальці діяло кілька озброєних загонів повстанців, якими керував Жукевич Володимир (псевдонім «Голка»). В квітні 1945 року, як раз на Провідну неділю, група з 16 чоловік ночувала в хаті біля Осталецького клубу (теперішнього). Хтось доніс, в село наїхало повно солдатів, будинок оточили, почалася перестрілка. З оточених здаватися не хотів ніхто. Хату підпалили і всі повстанці загинули. За селом на полі була викопана яма, до якої Кузь Захар фірою перевіз тіла. Людей примусили яму засипати і розрівняти з землею. Ні хреста, ні якогось знака поставити на могилі не дозволяли ("Історія міст і сіл Теребовлянщини"). Інші джерела подають цей випадок інакше. 10 травня 1945 року полк НКВД наскочив на два рої із сотні "Бурлаки" у с. Остальці, де під командою "Яреми" проводились курси політвиховників. Через недотримання конспірації квартиру вислідили. У завзятому бою загинуло 16 упівців. А з іншого боку втрати були набагато більші: 85-вбитих і 50-поранених.

Командир боївки Жукевич Володимир "Голка" ні в той час, ні інших боях з енкаведистами не загинув, хоч про його загибель подані дані Сущинської сільської ради, дані про його загибель викарбовано на меморіальній плиті в Теребовлі. Як згадує надрайоновий провідник ОУН Ілля Обиришин в своїх спогадах, що Жукевич Володимир "Голка" восени 1947 року, будучи зв’язковим, добровільно здався властям ("Шлях до волі").

В людській пам′яті це місце ніколи не було забуте. Родичі загиблих в поминальні дні завжди ходили в поле до могили, щоб засвітити свічку.

Під час перепоховання, коли могилу розкопали, біля загиблих була знайдена граната, від якої тягнувся дріт – мабуть приготовлений подарунок родичам, які б намагались забрати тіла і поховати на цвинтарі. І тільки у 1990 році останки 14 воїнів УПА були перепоховані на цвинтарі в Сущині (Фото 15, 16). На могилі в центрі цвинтаря березовий хрест і прапор (Фото 17).

Хрест на честь скасування панщини

Після першого поділу Польщі 1772 р. Сущин і Остальці були приєднані до Австрії. Загальне становище селян дещо покращилось, 23.04.1848 р. була скасована панщина. На честь цієї дати в центрі села Сущин споруджено хрест.

Старожили розповідають що хрест на честь скасування панщини колись стояв в центрі села, навпроти теперішньої сільської ради, але пізніше був перенесений на церковне подвір′я (Фото 18).

Поруч стоїть ще один хрест з датою 1800 р. Він колись стояв в кінці села Сущин, в полі з сторони Лошнева. Дана фігурка була поставлена в полі, щоб охороняти від грому і тучі. Села розросталися, а хрест стояв близько дороги і декілька разів його збивали машини. У зв'язку з цим парафіяни перенесли його і поставили на церковному подвір′ї поруч з хрестом на честь скасування панщини.

Сущинські джерела

Сущинські джерела – гідрологічна пам′ятка природи місцевого значення. Розташовані на північно-східній околиці села Сущин в межах кам′янистого схилу.

Оголошені об′єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 року. Перебувають у віданні Сущинської сільської ради. Площа – 1 га.

Велику територію навколо маєтку займав панський сад з цінними сортами фруктових дерев. Чудовий краєвид доповнювали ставки, які були за палацом. В невеликій оранжереї упродовж року вирощували квіти, деякі овочі. В даний час місце вражає своєю запущеністю (Фото 21, 22), дах протікає, вікна вибиті, центральний вхід закритий, зате в приміщення можна зайти з бокових дверей, все всередині падає і обвалюється.

Є надія, що даний маєток буде частково врятований. Його викупив благодійний фонд "Каритас" з метою створення тут центру реабілітації дітей з церебральним паралічем. У зв’язку з кризою 2009 року і відсутністю грошей у німецького спонсора роботи ніякі не проводяться і можливо що і не будуть проводитись.

Фігурка Святого Антонія

На початку села з боку Лошнева можна побачити фігурку Святого Антонія, що тримає Ісуса на руках. У часи коли фігурки руйнували, цю пам’ятку вберегла місцева жителька Бейхор Володимира. Вона забрала фігурку і переховувала її вдома. За сприяння Ворко Ганни, що взялася за відновлення фігурки на колишньому місці, в 1997 році постала оновлена і освячена скульптура. Оскільки фігура була з пісковику, то з часом вона трохи знищилась і обличчя святих не впізнавалось, тому пані Ганна запросила художника Петровського, щоб обновити образи (Фото 23). Фігурку поставили на історичному місці, але піднесли на фундаменті, зробили огорожу.

 

Володимир Іванович Пасіка-доктор медичних наук, емігрував в Канаду, там і помер.

Лікарі вихідці с.Сущин та Остальці.

3. Деркач (Чорна) Галина Омелянівна-дитячий лікар Тернопільської дитячої обл..лікарні,проживає в м.Тернопіль.

4. Бабельчук Васль Ярославович-сімейний лікар, проживає смт. Микулинці Теребовлянського району.

Священики вихідці с.Сущин:

 

 

 

3 грудня 1948 року був організований колгосп ім.. Молотова с.Сущин Струсівського району.

Указом Президії Верховної Ради УРСР в 1959 році був ліквідований Струсівський район і територія перейшла в підпорядкування Микулинецького району, а колгосп був переіменований на колгосп ім..Шевченка с. Сущин.

Документи за 1949-1963 роки постійного зберігання були впорядковані і передані на зберігання в держархів Тернопільської області.

24 лютого 1970 року загальними зборами колгоспників в зв’язку з укрупленням колгоспів. Колгосп ім..Мічуріна був приєднаний до колгоспу «50»- річчя жовтня с.Лошнів де головою був Стечишин Володимир Васильович(пізніше загинув трагічно).

4. Дотримуватись екологічних вимог під час проходження маршруту та привалів.

5. Для учнів середніх і старших класів можна збільшити пішохідну частину, включивши села Сущин, Остальці в пішохідний маршрут: с. Кровінка – с. Лошнів – с. Сущин – с. Остальці – с. Воля – смт. Микулинці. Біля ставків с. Остальці можна організувати ночівлю.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

18.

 

== Пам'ятки ==