Патріарх Антіохійський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: найбільш інтенсивного → найінтенсивнішого (2) |
IvanBot (обговорення | внесок) м →XIX-ХХ століття - час боротьби за автономію: суміш розкладок, replaced: ХІХ- → XIX- |
||
Рядок 39:
На початку [[XVIII]] століття кілька сирійських ієрархів намагались відновити єдність із Римом. Проте Патріарх Атанасій III (Даббас) перед своєю смертю 5 серпня 1724 року призначив наступником монаха-кипріота Сильвестра. Його підтримали Константинопольський Патріарх і антикатолицька група Антіохійського Патріархату. Однак опоненти 20 вересня цього ж року обрали главою Антіохійської Церкви Серафима Та-наса, який взяв собі монаше ім'я Кирило VI. Турецький султан визнав Патріархом Антіохії проконстантинопольського Сильвестра, натомість Кирило був змушений втікати у ліванський Сидон. А вже 13 серпня [[1729]] року Папа [[Бенедикт XIII]] визнав Кирила IV Патріархом Антіохії.
==
Визнання з боку турецької влади надійшло тільки 31 жовтня [[1837]] року, цього ж року Патріарха Максима III (Мазлума) було визнано главою Мелхітської Греко-Католицької Церкви — незалежної від будь-якої церковної влади в Османській імперії. Осідок Патріарха було перенесено назад з [[Сидон]]а в [[Дамаск]].
| |||