Мосяжництво: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м суміш розкладок, replaced: ХVІІ → XVII (2)
IvanBot (обговорення | внесок)
м суміш розкладок, replaced: ХІХ → XIX (3)
Рядок 7:
Перші відомі нам вироби мосяжництва на території Східних Карпат припадають на XVII ст. Це бартка майже прямокутної форми, прикрашена орнаментальними мотивами ільчастого письма, кривульок дубельтових, очок і дві кадильниці ([[Львівський музей українського мистецтва]]). <br />
 
У другій пол. XVIII ст.&nbsp;— на поч. ХІХXIX ст. в районі [[Східні Карпати|Східних Карпат]] розгорнувся рух опришків, і мосяжники виготовляли, крім побутових речей, зброю, одним із поширених видів якої були палиці-топірці зі сталевим лезом. З другої половини XIX ст. мосяжництвом починають займатися на збут, продаючи вироби на ярмарках або скупникам. У першій половині ХІХXIX ст. художні вироби з кольорових металів виготовляли з латуні і міді, а з другої половини ХІХXIX ст.&nbsp;— з [[Нейзильбер|нейзильберу]], який легко обробляється. Головними центрами мосяжництва були села [[Річка (село)|Річка]], [[Річка (село)|Брустурів]], [[Путила]]. Найпоширенішими виробами мосяжництва були в цей час: прикраси до збруї, табівок, топірців, чепраги, хрещики, пряжки, оздоблення путильських люльок та ін. Мосяжництво було спадковим і передавалося з покоління в покоління, внаслідок чого утворювалися цілі родини мосяжників: Дудчаків з с. [[Брустурів|Брустурова]], Медвідчуків з с. [[Річка (село)|Річки]], Федюків з с. Дихтинця. <br />
 
На [[Гуцульщина|Гуцульщині]] майже в кожному гірському селі в першій половині XX ст. нараховувалося по кілька десятків народних майстрів&nbsp;— кустарів-мосяжників. Були вони і на Полтавщині, і на [[Одещина|Одещині]], [[Чернігівщина|Чернігівщині]], [[Черкащина|Черкащині]], [[Волинь|Волині]]. <br />