Лінзінген Олександр: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 7:
На чолі корпусу вступив у війну на Заході в складі 1-й армії генерала фон Клука. Приймав участь в битві на Марні. З 11 січня [[1910]] року — командуючий Південною армією, що складалася з німецьких частин, відправлену на допомогу австрійцям у битві в Карпатах. 14 травня [[1915]] року нагороджений орденом Pour le Mérite, а вже 3 липня одержав до нього дубові гілки.
2 липня [[1916]] отримав звання [[Почесні громадяни Мукачевого|Почесного громадянина Мукачева]] за охорону міста у роки Першої світової війни<ref>[http://www.mukachevo-city.org/po4esni_gromadjanu.php Почесні громадяни Мукачева]</ref>.▼
З 5 липня 1915 року командуючий Бузькою армією й, одночасно, з 18 вересня [[1915]] року головнокомандуючий групою армій «Лінзінген» у Південній Польщі. Здобув перемогу на Бузі влітку 1915 року. Наприкінці травня [[1916]] року під керівництвом Лінзінгена в районі Ковеля створене ударне угруповання, завданням якого було зупинити наступ російського південно-західного фронту.
Разом з декількома австро-угорськими дивізіями ці з'єднання утворювали змішану «Імператорську Німецьку Південну армію» (Kaiserliche Deutsche Südarmee) під командуванням генерала піхоти Олександра фон Лінзінгена, видатного полководця Другого рейха, і «особливо завбачливого й діяльного начальника», за оцінкою генерала [[Еріх Людендорф|Еріха Людендорфа]], що очолював на той час штаб Південної армії, який було розташовано в [[Мукачево|Мукачеві]]<ref>[http://www.iarex.ru/books/book50.pdf Людендорф, Эрих. Мої спогади про війну 1914–1918 рр. М.; Мінськ, 2005. С. 115]</ref>.
▲2 липня [[1916]] отримав звання [[Почесні громадяни Мукачевого|Почесного громадянина Мукачева]] за охорону міста у роки Першої світової війни<ref>[http://www.mukachevo-city.org/po4esni_gromadjanu.php Почесні громадяни Мукачева]</ref>.
У лютому 1918 року, маючи понад 20 піхотних й понад 5 кавалерійських дивізій, розгорнув наступ в напрямку лінії Київ — Полтава — Одеса. З 31 березня [[1918]] року головнокомандуючий у Бранденбурзі й губернатор Берліна. 8 листопада 1918 року вийшов у відставку. Помер у [[1935]] році.
| |||