Твердий розчин: відмінності між версіями

'''Тверді́ ро́зчини''' ({{lang-ru|раствор твердый}}, {{lang-en|solid solution, isomorphic mixture}}; {{lang-de|feste Lösung f, Mischkristall m}}) — це однорідні кристалічні[[кристал]]ічні або [[аморфність|аморфні]] [[Фаза (металознавство)|фази]], що складаються з двох і більше компонентів[[компонент]]ів, і які зберігаються свою [[гомогенність]] при зміні співвідношення компонентів. Твердий розчин при зміні свого складу, у межах так званої [[ділянка гомогенності|ділянки гомогенності]], зберігає свою початкову кристалічну структуру та однорідність. Поза межами вказаної ділянки може відбуватися розпад твердого розчину ([[Ексолюція]]).

Уявлення про тверді розчини як однорідні системи твердих речовин, співвідношення між якими може змінюватись без втрати гомогенності, було введене [[Якоб Гендрік Вант-Гофф|Якобом Вант-Гоффом]] у [[1890]] році. У [[1899]] році Г. Розенбом увів основні типи діаграм стану подвійних систем з твердими розчинами і встановив правило про склад твердих розчинів і рідких фаз, які перебуваєтьсяперебувають у стані рівноваги.